Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Покликання - творити... Про Володимира Сіренка, Федора Стригуна і... мистецтво

Неможливо збагнути, як щедро часом обдаровує Бог людей творчістю і як вони, незважаючи ні на що, приймають це покликання і рушають із ним по життю. Часом буває важко, часом - нестерпно важко... Однак за лаштунками цього болю лишається щось значно світліше, що своїм пронизливим променем зворушить чиєсь просте життя і перетворить його на мистецтво жити.

1 листопада для української культури, справді, день, осяяний справжністю, безкомпромісністю, силою... Два мужа української культури - Федір Стригун і Володимир Сіренко народжені в цей день. День, який за грегоріанським стилем патронують Усі Святі. Переповідати історії цих творців надзвичайно відповідально, бо все одно всього не збагнеш і щось важливе для них... залишиш за рядками. Тому моя розповідь матиме дещо особистісний характер, щоб не вишуковувати біографічних перепитій, а звернутися до тих рефлексій, які заворожують після знайомства з Федором Стригуном і Володимиром Сіренком...

 Володимир Сіренко... - продовження Музики...

Цьогоріч маестро вийшов на сцену так само скромно, як і завше. Йому 50... У залі друзі, родина, колеги, музична "влада", шанувальники... Усі чекають... на ще одне звершення маестро Сіренка. Після недолугих привітань від влади і вінків-квітів (традиції, які спантеличують щораз, і щораз біль тонко й стрімко пронизує усі відчуття і ще надовго лишає свій присмак) оркестр зривається на щиру сповідь сюїти Євгена Станковича з балету "Ніч перед Різдвом". І перед нами Сіренко... Яскравий, неповторний у кожнім жесті й переживанні творення тут і сьогодні, однак тут і навіки - творення Музики. І ще бачиш Євгена Станковича, який не приховує щасливого погляду од продовження Музики, яка народжує його і народжує з ним... 

А далі - коловерть гармонії - "тичинівський" мелос у кантаті Олега Киви набирає напруги долі творця, переструнюється в щем і розкривається в повноті щастя, у якому радість і туга дивляться один на одного з розумінням, до викрешення гармонії. 

Ніби перепочинок емоцій - знайомство з Сіренками - Мирославою, Всеволодом і Володимиром (молодшим). Ба ні, не перепочинок, а ще одне подивування. Діти Володимира Сіренка сьогодні лише починають свій творчий шлях, однак починають його щиро, елегантно, з вродженим аристократизмом духу і скромністю... Володимиру Сіренкові сьогодні є не лише чим, але й ким пишатися. Він торував українській музиці свій шлях, він нагородив своїх дітей Музикою. І вона знову стає покликанням. 

Другий відділ - це віртуозність. Концерти Е. Корнгольда й Ф. Ліста, куплети Ж. Оффенбаха й піснеспіви з "Карміни Бурани" К. Орфа у виконанні оркестру й солістів Дмитра Ткаченка (скрипка), Вадима Руденка (рояль), Сусанни Чахоян (сопрано) були бездоганними. Три крапки можна лишити тільки для продовження Музики.  

Бенефіс маестро Сіренка - людини, яка була обраною Музикою - вирішився Музикою... Тому й ми залишимо для неї місце в усіх наступних писаннях про Володимира Федоровича - диригента, вчителя, мужа Музики...   

Федір Стригун... - цілісність духу й душа... 

Федір Миколайович цьогоріч до 70 років додав ще один рік, сповнений натхнення й творчих проектів. Коли летиш на чергову постановку Стригуна, наприклад, у Полтаву, то чекаєш одного - зустрічі. Зустріч ця не є якоюсь надзвичайною в сенсі місця і часу, форми. Однак вона настільки містка у своїй суті, що її вистачає на кілька місяців для обдумування, втілення власних ідей і проектів. Ця зустріч із Людиною, якій достатньо подивитися у вічі - і відчуєш цільність й власного обраного в житті шляху, або ж знайдеш в собі сили для відмови тенденційності пропонованих добою оманливих перспектив, псевдоцінностей... У його погляді не буває навіть натяку на подвійність. Тут все просто й водночас вимогливо - до останньої краплини крови за творчість. 

Він і свій день народження цьогоріч відзначив особливо. Спомином про друга, який відійшов, однак який разом із Федором Стригуном до нині творять простір свободи, принциповості, віри. Вистава "Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами..." за кіносценарієм Івана Миколайчука, створена силами колективу театру, відтепер іде в Національному театрі імені Марії Заньковецької. І хоча відчутно, що сучасникам так і не вдалося розгадати загадку Івана і нові режисери знову й знову роблять помилки, які не допустив Федір Стригун, все ж у цім листопаді звучить щось особливе. Можливо, ця відстань щирості хоч на мить перестане бути такою далекою...  

Листопад зустрівся з поглядом Федора Стригуна - вимогливим і добрим (знову добрим до всіх, хто ще здатен на помилку й позицію)... Аби ж не забути цих очей, а якщо забудеться на хвилю - лечу до Львова, чи десь інде, де режисер зустрічатиметься з поглядом своїх акторів і глядачів.

Моя присвята з трикрапкою... Два мужі творять Українське Мистецтво. Віддано, чесно, на віки...

Многая Вам літа, Федоре й Володимире!

Ірина Плехова   

 


 

 

Дата і час

16 грудня 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9