Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Культурний простір - простір свободи і вибору

Наприкінці серпня ще раз звернімося до проекту, який розпочали. Це коментарі відомих діячів української культури щодо здобутків за 19 років незалежності. Сьогодні експертами виступають український композитор Євген Станкович, театральний режисер Сергій Проскурня та художниця Анжеліка Рудницька. Нагадаємо наші традиційні питання: 

1. Що варто змінити, аби культура української незалежної держави могла повноцінно розвиватися?

2. Які культурні бренди, створені за часів незалежної України, здатні нас ідентифікувати і в українському, і у світовому просторі?

 

 

Євген Станкович (український композитор, Голова Спілки композиторів України):

1. Мені важко однозначно виокремити головні проблеми в культурному житті України. Бо їх занадто багато. Я навіть не можу говорити про загальну концепцію культурної політики, бо її – за 19 років незалежності –ніхто так і не спромігся викласт. Звісно, вона повинна існувати для існування культури. Якщо ми живемо в державі з пострадянською системою мислення й управління культуро, то значить, ми й не знаємо, куди ми рухаємося. Культурна політика, на мій погляд, повинна якось бути озвучена. Однак поки, наскільки мені відомо, її просто не існує. Що таке культура? Вона є визначальним показником нашого соціального й духовного стану. Культура загалом є частиною нас. Того, як ми говоримо, думаємо. Без культурної політики  ми знову, як і в попередні роки, перебуваємо на початку шляху, який все ж ще може принести нам значущий результат, або ж… ми у кінці шляху, де так нічого й не досягнемо. Проблеми культури – це риторичне питання, дуже важке для визначення. Говорити конкретно, що те погано і інше, це можна. Адже ми багато втратили культурних об’єктів, які варто було зберегти. При цьому, одержали нові, з якими важко погодитися. Однак це процес. І радує, що ми перебуваємо в цьому процесі. Тому будемо оптимістами – ми в русі. І щось цей рух у культурі нам точно принесе.

2. Я радий багатьом проектам, які вже стали явищами і в культурі, і в спорті. Вони й стали нашим брендом далеко за межами України. Досить згадати двох братів Кличків. Переконаний, що фізична культура й презентація її у світі – дуже важлива частина духовності нації.

Україна може пишатися і багатьма письменниками, які про себе заявили, і новими виконавцями, які мають вагомий авторитет у музичному житті Європи. Це зовсім молоді люди. Це презентація України, це її бренд. Думаю, що й саме слово «Україна», яке вписалося в 21-му столітті як нова держава, є таким собі брендом.

Сергій  Проскурня (український режисер):

1.Якщо коротко, модернізація іде надзвичайно мляво – і вона відбувається тільки за рахунок ентузіазму  суб’єктів  культурного процесу. Вона ніяким чином не скоординована і не захищена державою, яка повинна б це здійснювати…

Ви знаєте мою позицію. Я відкидаю ці всі «вусаті» термінологічні речі, на кшталт «відродження культури», «захист культури». Культура має надзвичайно сильний інструмент самозбереження, і, скажімо, ми знаємо приклади, коли в найгірші для української культури історичні і суспільні моменти, вона продукувала надзвичайно сильні, яскраві і змістовні твори в різних галузях і жанрах. Держава повинна ставитися до культури, як до одного з найбільш виразних інструментів свого позиціювання і інсайнду й аутсайду –всередину і назовні.

Нині ми переживаємо новий абсолютно історичний момент, у якому може з’явитися нова якість. Ми ще можемо її тільки передбачати і передчувати цю нову якість і те, якою вона буде. Поки я не хотів би давати оцінок цій якості або висловлювати свої передчуття. Але те, що вона зміниться і змінить нас – це беззаперечний факт.

2. Культурний бренд… Ось тут і парадокс. Бренди з’являються з ініціативи самих суб’єктів культурного процесу і не завдяки, а всупереч діям держави. Скажімо, з усього розмаїття цих явищ можна було б назвати нові фестивальні рухи – «Країна Мрій», колишні «Шешори» (а нині «Артполе»), «Гогольфест» тощо.

У літературі слід говорити не тільки про яскраві імена і яскраві твори, але й про звитягу наших перекладачів. Це явище, яке ми не можемо оцінювати тільки як явище, скажімо, Андруховича, Жадана, Дереша чи Карпи, Забужко... Ні, вони стали брендом також завдяки спорідненості «мовного менталітету» з зарубіжним читачем та перекладами їхніх творів на іноземну мову.  

Анжеліка Рудницька (художниця, громадський діяч):

1. Найважливішою прогалиною є загальне ставлення до культури. У нас культура так і залишилася існувати за принципом: що залишиться, те витратимо на культуру. Культура – це не лише, умовно кажучи, концерти на Майдані чи дешеві квитки в музеї. Це величезний пласт – починаючи від мови, якою до нині спекулюють. Адже ніяк не можуть  визначитися, наскільки вона для нас важлива. Культура складає велетенський прошарок різних проявів, що стосуються нашого повсякденного життя.

Найважливіше – це змінити своє ставлення, відчути себе відповідальними за неї. Можливо, використати досвід різних країн, які дуже ретельно охороняють свою культуру.

Якщо говорити про наші проблеми, про нашу культуру, то як можна спокійно сприймати той факт, що ЮНЕСКО хоче виключити Софію Київську з переліку пам’ятків, якими вона опікується? А все через те, що у нас не можуть забезпечити нормальні умови для охорони Софії – бодай не будувати поруч із цією пам’яткою духовності новобудов. Ми просто забуваємо, що цей храм має тисячолітню історію, на ньому побудована духовність не лише України, але й Росії, Білорусії…

2. Коли я була одним із членів оргкомітету проекту «Сім чудес України», який був ініційований і організований Миколою Томенком, ми дуже довго дискутували на тему культурних брендів. І прийшли до висновку, що за роки незалежності культурних об’єктів, наприклад, у Києві не побудовано жодного, окрім Меморіалу Пам’яті. Та й він досі не доведений до пуття. А з таких яскравих, які насправді відображають українську культуру, культурну глибину, справді вражають і вирізняються з-поміж інших у світі, напевно, варто назвати Музей писанки в Коломиї. Цей музей побудований у формі писанки, у цьому зібрані писанки з різних регіонів України. Це справді великий, повномасштабний, серйозний культурологічний проект.

Проект «Сім чудес України», я вважаю, є серйозним моментом просування українських культурних  і туристичних об’єктів і в Україні, і в світі. Думаю, що важливими є й серйозні фестивалі. До прикладу – «Країна» Мрій Олега Скрипки.

Якщо говорити про сучасну музику, то безперечно фестиваль Червона Рута зробив серйозний вплив на її розвиток. Поява Червоної Рути спричинила появу цікавих українських музичних імен. Справжнім етапом формування сучасної української музики була «Територія А», яку мала щастя там очолювати, придумувати. Це був перший український телевізійний хіт-парад, який вийшов далеко за межі телебачення і став серйозним проривом української музики. І в часи існування «Території А» в ефірі, українські концерти, українські музиканти збирали аншлаги і набагато легше, і більше, ніж будь-які «заїжджі» зірки.

 

 

Дата і час

16 грудня 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9