Національна телекомпанія провела перший етап відбору учасника від України для участі у пісенному конкурсі «Євробачення 2011», який пройде у травні наступного року в Німеччині. Як і очікувалося, все пройшло «красіва» та «глямурна».

Біля виходу зі станції київського метро «Гідропарк» на стіні підземного переходу дбайливо скотчиком приліплений листочок зі стрілочкою вказував напрям до омріяного: «Кастинг «Євробачення-2011». Йду за вказівничками наліпленими на кіоски, дерева, стовпи повз незаконні забудови, купи сміття, запарканені піски київських пляжів. Аж гульк – відразу за смородом туалету типу «сортир», позначеного на плані літерами «ме» і «жо», починається елітне життя: паркан, вхід, обшук, філіжанка поганенького чаю за ціною кілограму не дуже поганенького, тяп-ляп пофарбовані стіни конструкцій (здогадуюсь: вночі не видно!) й інші атрибути українізованого глямуру. Стає цікаво: якщо вітер дме від «залишків СРСР», що за декілька метрів, в потрібному напрямі офіціянти з аерозолями бігають… чи як? Допоміжні автобуси та автобус ПТС посеред десятків чорних авто перед клюбом вказують на готовність телевізійників «творити».

Продовжить наш проект про культуру незалежної України думки 19-річної Олі Прокопчук та її співбесідників – відомих українських журналістів, музикантів, людей, за якими вже давно закріплений статус інтеліґентної «бунтарської» свободи. Отож нагадаємо запитання:

1.            Що варто змінити, аби культура української незалежної держави могла повноцінно розвиватися?

2.            Які культурні бренди, створені за часів незалежної України, здатні нас ідентифікувати і в українському, і у світовому просторі?

До Дня незалежності України Інформаційна агенція культурних індустрій ПРО здійснила спеціальний проект. 19-річні українки поспілкувалися з відомими українськими діячами культури, які відповіли лишень на два запитання:

1.            Що варто змінити, аби культура української незалежної держави могла повноцінно розвиватися?

2.            Які культурні бренди, створені за часів незалежної України, здатні нас ідентифікувати і в українському, і у світовому просторі?

Сьогодні ми познайомимо вас з першими трьома коментарями і першими роздумами юної журналістки  Юлії Апситис.

Чому цей проект став для нас цікавим? Все просто. 19-річні юнки – віку нашої незалежної держави. Часто їхні судження, їхній погляд на світ, їхні оцінки викликають більше критики, аніж схвалення. Вони роблять багато помилок, вони слухають неякісну музику, погано орієнтуються в тенденціях розвитку сучасної культури, а їхніх похід в галерею спричинений швидше модою, аніж знанням… Усе це так, проте вони молоді, талановиті, сповнені енергії і позбавлені досвіду іншої держави. Для них Україна завжди була незалежною. Разом із нею вони виростають, разом навчаються, разом відбирають, у що вірити, з ким прямувати по життю, до чого прагнути. Тож знайомтеся. 19-річні про культуру 19-річної незалежної України.

19-тий День народження молодої, але історично досвідченої держави, яка вчиться на власних помилках. Святкуватимемо. Звісно! Але з під чиїми прапорами, з якими національними атрибутами? Хотілося б мати однозначну відповідь. Проте це питання викликає знову дискусії.

Так, до «Дня народження» телеканал Інтер приготував глядачам незвичайний подарунок – проект, який умовно назвали «Ми різні, але ми єдині». У проекті представлені переклади гімну України на мови 14 найчисленніших національних меншин.

Важко уявити собі такий креатив від телевізійників США чи Росії.

Як можна передбачити вплив такого експерименту? Своїми думками з приводу  «святкового» проекту поділилися видатні українські діячі культури.