Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01

Пропонуємо Вашій увазі переглянути повну версію проекту «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко» у виконанні Галі та Лесі Тельнюк у супроводі Національного академічного симфонічного оркестру України [диригент - Володимир Сіренко].

Музика: Леся Тельнюк (1-10, 12, 13), Валентин Сильвестров (11).

Режисер відеоверсії - Олег Чорний.

«На мій погляд, найжахливіша річ – це сформовані стереотипи та активне небажання людей навіть бачити щось нове. Нові стилі та їх змішування збагачують репертуар та розширюють слухацьку аудиторію, не чіпаючи при цьому ортодоксальну музику. Добре, коли це зроблено професійно», - сказав у одному з інтерв’ю неодноразовий переможець Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів, бандурист із Одеси Георгій Матвіїв, який уже не перший рік переконує слухачів, що бандура може бути не лише класичною, але і «українським народним джазовим інструментом». Саме таке бажання зламати стереотипи та показати, з одного боку, глибину і сакральність української народної музики, а з іншого боку – її сучасність та великі перспективи для розвитку різних музичних стилів, підштовхнули організаторів першого «Київ-етно-мюзик-фесту «віртуози фолку» взятися за цей фестиваль.

З їхнього боку це був експеримент і своєрідна провокація. «Ми свідомо втілюємо такі творчі експерименти, покликані виводити слухача з його звичної стильової «зони комфорту». Уявіть собі, що після автентично-неповторних «Бовсунівських бабусь» на сцену вийдуть зі своїми джазовими інтерпретаціями Ілларія, Іванка Червінська чи Тоня Матвієнко. Саме в цьому і полягає мета фестивалю: показати, що всі ці різностильові композиції беруть витоки з народної традиції. Ми за експерименти, творчі пошуки та новаторство, але з добрим художнім смаком. Єдине чого хотілось би уникнути на фестивалі – це кітчу та псевдонародності. Якщо це автентика – то вона має відповідати усім особливостям того регіону, звідки виконавець. Якщо це експеримент – він може бути кращим чи гіршим, але він має в собі нести код самоідентифікації української культури. І цей критерій якості буде на «Віртуозах фолку» визначальним і надалі», - заявив на перед фестивальній прес-конференції арт-директор фестивалю Олесь Журавчак.

Самому фестивалю передувала насичена робота організаційного комітету, до складу якого увійшли провідні діячі галузі – композитори, професійні виконавці, мистецтвознавці, фольклористи-етнографи, викладачі музичних ВУЗів. На конкурс надійшло біля сотні заявок із усіх куточків України, із яких в результаті було відібрано 25 учасників фестивалю.  «Дуже хотілося б більше, і було багато цікавих солістів та ансамблів, але фестиваль триває тільки один день, тож 25 учасників – це максимум, що можуть прийняти концертні майданчики. До речі, заявки продовжують надходити й досі, після фестивалю, і ми їх усіх запрошуємо уже на наступний рік», - говорить автор ідеї «Віртуозів фолку», співачка, народна артистка України Олена Кулик. Учасники фестивалю презентували всю Україну: від Києва, Полтави, Дніпра і навіть Донбасу до Львова,  Волині та Тернополя. Цікаве і жанрове розмаїття фіналістів – від автентичних виконавців, сольного співу, сольного інструментального виконання, академічного ансамблевого музикування, гуртового співу, троїстої музики до етно-джазу, фанк-фолку, фолк-року та інших експериментів.

Провідні українські кінофестивалі та кінооб’єднання звернулися до уряду України із проханням збільшити фінансування на промоцію національного кіно.

Президенту України Порошенку Петру Олексійовичу

Прем’єр-міністру України Гройсману Володимиру Борисовичу

Голові Верховної Ради Парубію Андрію Володимировичу

 

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Від імені української кіноіндустрії хочемо висловити щиру подяку за постійну підтримку вітчизняного кінопроцесу. Збільшення фінансування національного кіновиробництва посприяло зростанню як кількості, так і якості українських фільмів. Як наслідок, останніми роками ми бачимо безпрецедентну кількість кінокартин у прокаті держави та у програмах міжнародних кінофестивалів – наші фільми не тільки збирають аншлаги не тільки на вітчизняних кіно, але й здобувають нагороди на міжнародному рівні: Канни, Берлін, Локарно, Карлові Вари та інші. Ці успіхи були б неможливими без збільшення державного фінансування. Крім того, прийняття нового Закону України «Про кінематограф» розширює можливості ко-продукцій із європейськими та іншими країнами.

Отже, можна впевнено стверджувати, що завдяки цілеспрямованій роботі Державного агентства України з питань кіно українська кіноіндустрія розвивається в перспективному напрямку. Разом з тим, хочемо звернути вашу увагу на дуже важливу проблему промоції українського кіно. Воно сьогодні існує, але потребує просування та популяризації як серед українських глядачів, так і на міжнародному рівні. Це є не просто світова практика, це вже чудово продемонстрована нашими сусідами з Польщі, Грузії, Литви Естонії, Чехії, Словаччини стратегія. Мінімум 10% від загального бюджету на кінематограф державних фондів передбачені на проведення міжнародних фестивалів у своїй країні та популяризацію національних фільмів на міжнародних кінофорумах. Так, наприклад, Польський кіноінститут (аналог Держкіно України) витрачає впродовж року 2 млн євро на участь Польщі у міжнародних кінозаходах і 4,2 млн євро на підтримку міжнародних кіноподій у Польщі, тобто загалом у перерахунку в гривні це складає близько 200 мільйонів.

У «Будинку Децентралізації» (Київ, вул. Велика Житомирська 20) відкрився новий майданчик для серії виставок сучасного мистецтва українських авторів. Першим з них став Кирило Марлінський, 34х-річний киянин, який частину життя прожив в Німеччині та Америці, успішно займаючись бізнесом, але в дні Майдану повернувся в Україну, залишив бізнес і став художником. Як мистецтво оновило його особистість, розкриває вернісаж картин «The Great Unmasking» - «Зняття масок». Експозиція триватиме до 30 січня 2018 року. Це точка дотику арт-ідей, мрії й реальності художника. Він зробив перший крок довіри і зняв маску.

Яким буде крок глядачів?

«The Great Unmasking», ваш вихід!

 - Ваші маски - це автопортети?

- Я не намагався закарбувати себе, бо не прихильник селфі. Якщо обирати між маскою і селфі - оберу маски. Вони висловлюють наші емоції й харизму. Ми їх одягаємо, носимо, вони властиві людям усього світу. Маски, які я «зняв» з себе та інших людей, стали самостійними персонажами, метою дослідження й творчості, приводом дискусій.

- Точки дотику художника й глядача - то є головна мета будь-якого мистецтва, і цієї виставки, зокрема.

Як Суть і Маска сперечалися

- Художники прагнуть писати суть людини, а ви вирішили писати маски, якими зазвичай цю суть прикривають. Це особистий протест? Звинувачення? Докір? Чому маски настільки важливі?

 - Що є суть і що є маска? Ці речі дуже змішані й перемішані. Маски - це людські обличчя, які я бачу в собі та в інших в певні моменти. У мить інтенсивного емоційного контакту кожна з Масок - була моєю Суттю!

Маски - неминучі в наших взаємодіях, бо це питання довіри поміж людьми. Але мистецтво, як процес, - і є взаємодія! "Чорний квадрат" Малевича, або «Мона Ліза» - момент ваших вподобань щодо жанру. Я обрав маски.

- Реалізм не потрібен, аби показати справжню особистість людини.

 

Дата і час

16 грудня 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9