Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Продюсер фільму «Вівчарі» Орест Борко: «Ми створили артхаус. А у світі майже немає артхаусу у VR-форматі»
Название (сокращённое отображение): 
У межах Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» відбулася прем’єра стрічки «Вівчарі», що її зняв канський лауреат Ігор Стрембіцький. Це чотири короткі історії про життя і побут карпатських вівчарів у 360-градусній віртуальній реальності

Ти сам собі режисер - ти сам «монтуєш» картинку, бо сам обираєш, куди дивитися: прямо, вгору чи обернутися назад. Це не «глибокий» екран, з якого  летить лава під час виверження вулкану чи морська піна під час кіношної кораблетрощі. Це повноцінне середовище, в яке ти вгрузаєш, одягнувши спеціальну маску. Це - коротко про кіно у форматі віртуальної реальності (VR-360°). Для українського глядача це вже не екзотика, оскільки в одному зі столичних кінотеатрів ідуть сеанси фільмів у цьому форматі, а окуляри віртуальної реальності можна купити в магазинах цифрової техніки. Однак поки що – і тут Україна не виняток – це радше атракціон, аніж кіно. Космічні одіссеї, сафарі, мандрівки в екзотичні країни та інше ефектні відео, але не кіно в класичному розумінні. Стоп! А чи можуть бути якість класичні стандарти в цьому форматі? Очевидно, що так. Принаймні, прецедент уже є. Український документальний фільм «Вівчарі», що його зняв канський лауреат Ігор Стрембіцький. Це чотири короткі історії про життя і побут карпатських вівчарів у 360-градусній віртуальній реальності. У кожній – свій герой і свій карпатський «ритуал». Фільм уже отримав кілька нагород на міжнародних кінофестивалях.

А його українська прем’єра стала однією із найяскравіших подій цьогорічного кінофестивалю «Молодість». Про те, що може принести в кіно технологія VR, чим вона відрізняється від 3D і чи є в такого кіно майбутнє в Україні, - говоримо з генеральним продюсером стрічки «Вівчарі» («Shepherds») Орестом Борком. Людиною, яка краще, ніж будь-хто інший, відчуває цей формат і знає, як робити в ньому, власне, кіно.

-         Більшість людей, які подивилися «Вівчарів» тут, в Україні, відкрили для себе кіно у VR як явище. Чи таку реакцію на фільм Ви очікували?

-         Аудиторія зустріла крутяцьки. Я хвилювався, що для нашої країни VR - це  хай-тек-технологія, і люди можуть цього не зрозуміти. Але «Shepherds» – більш артхаусне кіно, тому для мене було важливо робити прем’єру на кінофестивалі «Молодість». І там аудиторія сприйняла. Деякі казали «вау!», бо вперше дивилися кіно у VR-форматі, деякі, бо побачили Карпати і відчули їх, відчули це життя і цей фільм. Деякі - були в захопленні від звукових ефектів і від історії. Але мені здається, що ми справді ще не звикли до такого формату. Тут інший простір. Навіть я розумію, чому іноді люди переглядали два фільми і знімали окуляри – у них було відчуття, що вони в іншому світі.

-         Багатьом важко витримати сеанс і в 3D, а це ще глибше занурення в простір фільму.

-         І це зрозуміло. Із самого початку я казав Ігорю: тривалість фільму мала бути 10 хвилин. Потім ми зрозуміли, що вийде більше і вирішили, що їх буде декілька. 14 хвилин – вважаю, що для VR – це великий формат. VR легко дивитися 3 хвилини, приємно – 10 хвилин, а 14 хвилин – це вже як повнометражний фільм у цьому форматі. Це справді незвично для нашого організму - коли очі тебе обманюють, і ти розумієш, що ти трошки в іншому світі.

-         А до речі, - як Ви зацікавили цим форматом Ігоря Стрембіцького, який, до того ж, доволі довго не знімав?

-         Ігоря знаю зі студентських років, ми паралельно навчалися. Скажімо так: життя нас зводило в моєму домі. Він був дуже близьким другом мого покійного друга. І я сам колись в Ігоря знімався. Ми багато років не бачилися. У 14-му році я повернувся в Україну, познайомився з VR -форматом і захопився, а тут ми просто якось зустрілися. І я кажу: слухай, є така тема. Пояснив, як працює цей формат. Він захопився. Єдине, що він пропонував, – і ця пропозиція досі відкрита, – зняти в цьому форматі якийсь завод, якусь «Запоріжсталь», оцю атмосферу котлованів… Я сказав: є твої «Подорожні», давай спробуємо показати людям атмосферу Карпат, атмосферу того життя. Він обіцяв подумати. Через тиждень чи два  сказав: «Давай з’їздимо в експедицію – в мене є ідея». За тиждень вони з оператором Іваном Чернічкіним повернулися. Ігор сказав: «Давай знімати вівчарів. Так, це круто, але це треба робити швидко». Я планував довгий підготовчий процес, думав шукати інвесторів, а тут треба було знімати максимум через місяць, тому що восени вони йдуть з гір. Якось швидесенько я закумулював все це, і ми відправили їх на знімання.

-         І як вам працювалось?

-         Що для мене було важливим, а іноді важким, – я йому давав багато свободи. Але й консультував щодо того, як знімати у форматі VR.

-         Ви починали цей проект у 2015 році, коли мало хто в Україні чув про VR. Не важко бути першим?

-         Я був захоплений. Із одного боку, це були ті часи, коли оптимізму в людей навколо було мало. З іншого - ти розумієш, що є такий крутий інструмент, цікавий і сучасний… Єдине, що потім була дуже довга обробка. Якщо мої технічні партнери у 2015 році були готові знімати, то, наприклад, монтувати їм було ще важко. І фактично трохи більше року пішло на монтаж, на те, щоб все скомпонувати, зробити корекцію кольору…

-         Ваш фільм – перший в Україні у такому форматі?

-         Вважається, що ми перші. Хоча чорнову версію першими зробили мої партнери, які знімали «Чорнобиль-360». Вони раніше завершили, і в робочому варіанті він вийшов раніше. Тому ми можемо вважатися і першими, і другими. З точки зору серйозного кіно, а не експериментів і якогось відеоконтенту, – я вважаю, що ми перші. Але такий нюанс: кіно у  форматі VR і в світі небагато. Ті, хто прийшов з ІТ, бачать VR з погляду доповненої реальності, розваг, але не розуміють, ЩО таке кіно і як його покласти в цей формат. І мені багато часу довелося це пояснювати. Саме кіно ми створили перші в Україні.

-         Персонально для вас це - кіно чи технологія?

-         Кіно. Стовідсотково.

-         Чому?

-         Технології – це інструмент. Тут же важливо, що кіно – це історія, яку розповіли за допомогою візуальних ефектів. Який інструмент використав – це вже інше питання. У 15 році, коли я вивчав VR  і дивився перші у світі  відео в цьому форматі. Типу: ти одягаєш окуляри, лежиш на якомусь острові, там пташки співають… Так, це круто. Але це не кіно. Це візуальні ефекти.

-         Мені це нагадує кіно 4D, 7D

-         Так, але і в 7D може бути, власне, кіно. Має бути історія. Вона може розповідатися різними способами. Якщо історії немає – це може бути відеоарт. Це теж крута штука. Я поважаю людей, які його створюють. Але на «Shepherds» я дивився саме як на кіно.

-         Розкажіть тим, хто ніколи не вдягав окуляри VR. Це інші відчуття, ніж  у 3D, 5D?

-         VR цікавіший тим, що тут справа не у фізичному дотику, а у візуальному. Грубо кажучи, людям, яким за психофізикою важливо, щоб їх трусили за руки і за ноги, - їм по приколу 4D. І я нормально до цього ставлюся. А VR  – це те, що ти бачиш. І тут є можливість вибору. Бо у 4D крісло смикається чітко, за сигналом механічної руки.  А у VR  ти можеш дивитися прямо, можеш дивитися вгору, можеш крутитися направо-наліво. Можеш як завгодно розглядати світ, в якому відбувається історія! Ти можеш дивитися туди, куди всі дивляться, а можеш розглядати якусь хмарку, яка рухається. І це можливо – доповнити цю реальність своїм поглядом. 

-         Не було ідеї зняти художній фільм у цьому форматі?

-         Є, я виношую її більше двох років. Уже в травні хотіли знімати, вели перемовини з берлінською компанією. Але поки що не склалося. У мене є проект на 10 ігрових короткометражних фільмів. Кожен має бути по 3-4 хвилини. Звісно, за сценарієм бачу, що поки це не фільми, а радше таке VR-шоу. І ще питання - в режисерах і в інвесторах. Але ідея є, концепт є, і я хочу реалізувати її обов’язково. Маю надію, що за рік ми все ж таки знімемо те, що хотіли знімати у травні. На сьогодні я ще не знайшов в Україні інвесторів на цей проект. Але мені здається, що VR - формат, який має всі шанси на самоокупність.

-         Щодо самоокупності. А у нас хоча б є де показувати таке кіно?

-         В Україні для цього є лише один кінотеатр, але багато людей мають VR-окуляри вдома. Є шанс, що вони переглянуть. Та й «Shepherds» - це фільм, який не має кордонів. Сподіваюсь, що його дивитимуться у всьому світі. Цей формат – більш домашній. Коли фільм трохи поїздив по світу, стало зрозуміло, хто робить кіно, а хто - розважальний контент у цьому форматі. І для мене було важливо зробити так, щоб український глядач нарешті зміг переглянути цей фільм. І це відбулося. А зараз ми почали показувати його на одному з онлайн-ресурсів, щоб гроші потроху почали повертатись.

-         Виробництво такого фільму дорожче, ніж звичайного?

-         Плюс-мінус так само. Відмінність – ціна камери і дуже довгий процес монтажу. Більше часу – більше грошей. Але, на відміну від звичайного кіно, в тебе немає потреби робити довгий фільм. А це менше знімальних змін.

-         Самі герої-вівчарі бачили фільм?

-         Ні.

-         Що знімають у світі у цьому форматі? На деяких кінофестивалях вже є окремі добірки кіно у VR.

-         Кіно є, люди рухаються в цьому напрямі. Той самий Родрігес зробив кіно в цьому форматі. Але та німецька компанія, з якою ми хочемо знімати фільм, у них із десяти робіт одна –  більш-менш кіношна. Решта – це реклама, розважальні контенти. А те, що ми створили, це - артхаус. Артхаусу у VR у світі майже немає.                                      

 

                                                                                                                                                                               Розмовляла Віра Сивачук

 

Дата і час

19 листопада 2018 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9