Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Особливості національного преміювання. Шевченківській премії - 50
Название (сокращённое отображение): 
Борис Олійник вважає, що жодного тиску на Шевченківський лауреат у питанні присудження Національної премії імені Тараса Шевченка, нема

З неофіційних джерел інформагенції ПРО стало відомо, що Шевченківський комітет можуть розформувати, а Національна премія імені Т. Шевченка може відійти повністю до Кабміну. Борис Олійник не прояснив ситуацію довкола чуток, однак розповів про особливості 50-річчя премії.

Безліч премій, номінацій та усіляких інших потурань людському марнославству сьогодні змушує нас по-філософськи ставитись до нагород і нагороджень. Проте 50 років тому українці ще не сном-духом не знали гонкурівських, букерівських та інших західних церемоній та й, власне, всередині тоді ще Радянського Союзу монопольне право преміювати когось або щось належало державі. Отож не дивно, що премія, названа іменем Тараса Шевченка і присуджена всьому “іконостасу” спочатку української радянської, а потім безпосередньо української літератури, сприймалась як “усім преміям премія”. Послужний список лауреатів, - і це цілком серйозно, - справді давав і дає усі підстави так вважати. Якби ще певна кон’юнктура не псувала репутацію головній мистецькій нагороді. У радянські часи, зрозуміло, “неблагодійні” митці залишались поза преміюванням. Іноді ж, навпаки, премія присуджувалась за роботи, далекі від ідей і духу Шевченка, скажімо, за проекти забудови міст районного значення (у галузі архітектури). Зі здобуттям державної незалежності України Шевченківський комітет взявся відновити справедливість - нагороду посмертно присудили донедавна забороненим митцям: Іванові Багряному, Іванові Миколайчуку, Василеві Стусові, Василеві  Симоненку.

Та й навіть зараз, на 20-му році незалежності, присудження премії від нагоди до нагоди супроводжують конфлікти. Цього року, приміром, письменник Василь Шкляр, який мав отримати відзнаку за роман “Чорний ворон”, відмовився від нагороди через присутність у владі Міністра освіти й науки Дмитра Табачника. З іншого боку, від сумнівів і скандалів не убезпечені навіть найпрестижніші світові конкурси, - адже в такій ситуації завжди хтось невдоволений.

Що гарантує об’єктивність при визначенні лауреатів, чи впливає на цей процес держава і, власне, що означає півстоліття премії, ми говоримо із головою Національного Шевченківського комітету, лауреатом Шевченківської премії, героєм України, поетом Борисом Олійником.

Борисе Іллічу, виходить, що Національна премія імені Тараса Шевченка – найдавніша відзнака в Україні?

Цього травня виповнюється півстоліття з моменту її заснування. Які б часи й системи не були, хто б нами не правив, колись чи нині, ця відзнака мала особливий статус і повагу серед усіх верств суспільства. Вона слугувала, слугує і в ідеалі має слугувати своєрідним еталоном, за яким мають визначатись верховинні здобутки в літературі і мистецтві. Назву хоча би перших лауреатів: класики літератури Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Олесь Гончар, Григорій Тютюнник, Ірина Вільде, видатні музики Платон та Георгій Майбороди, всесвітньо знані художники Василь Касіян, Михайло Дерегус, Тетяна Яблонська і ще, і ще... За півстоліття лаврами увінчані понад 600 достойників. На превеликий сум, понад 300 уже пішли за вічну межу. Отакий послужний список. Це найвища нагорода – і за статусом у державі, і за символікою, оскільки освячена іменем Тараса Шевченка. Цьогорічним лауреатам подвійно пощастило: вони удостоїлись вінця в ювілей самої премії.

Що є запорукою об’єктивності присудження премії?

По-перше, на здобуття премії висувають спілки – письменників, композиторів, художників та громадські організації. Там іде своє обговорення. Пропозиції надходять у Комітет (Шевченківський – авт,), там їх калібрують, перевіряють, чи можна прийняти, чи все правильно оформлено. Одночасно з цими поданнями надходять рецензії на твори. Відтоді й далі всі відгуки, які з’являються у пресі впродовж періоду визначення премії, додаються до оцінки Комітету. Комітет складається із досить поважних, самодостатніх одиниць, які здобули право вирішувати долю премії без суфлерів збоку. При Комітеті існує невеликий апарат, доволі професійний, який допомагає об’єктивно визначити, хто є хто. Починається: перше голосування. Цього року надійшло понад 60 претендентів. Після першого голосування відсіялась більша половина. Ті, що залишились, були опубліковані в пресі. Знову обговорення. Після цього збираються всі документи, зауваження, чи “бардзопохвальонні” відгуки, передаються в Комітет. Члени комітету з ними ознайомлюються і формують остаточний список для голосування. На цьому етапі лишається кілька чоловік.

До речі, про суфлерів збоку. Оскільки премію присуджує і фінансує держава, завжди передчувається якийсь вплив влади на вибір комітету?

Цього разу, я повинен Вам сказати, жодного тиску з верхніх поверхів влади у наші внутрішні справи не було. Після голосування, яке остаточно визначає лауреатів, їхні прізвища не публікують. І поки рішення комітету не підпише Президент,  оприлюднювати в пресі імена лауреатів не належить. Тому я просто подивований нинішніми моїми колегами-журналістами, які намагались мене пресингувати по всьому полі і вимучувати в день голосування, до того ж, закритого, імена достойників. Тільки після підпису Президента.

Скільки лауреатів за роки існування премії чи, бодай, за роки незалежності від неї відмовились, крім Василя Шкляра? І як Ви ставитесь до такої позиції? Взагалі, чи варто ототожнювати премію, яка носить ім’я Шевченка, і тих, хто її вручає?

Я не вів такий підрахунок. Це їхня справа. Абсолютно особиста.

Як відзначається 50-річчя премії?

Ми святкуємо півстоліття премії 5 червня у Національній філармонії. Туди запрошені лауреати усіх років, які дожили до цього дня, - це десь 300 людей. Хтось захоче виступити, потім буде концерт. А на другий день, 6-червня, поїдемо в Канів.

Запитувала Віра Бодак 

 

 

 

 

Дата і час

16 грудня 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9