Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Мистецьке волонтерство від «МузБату»
Название (сокращённое отображение): 
Про те, як відбувалося становлення мистецького волонтерства розповів прес-секретар "МузБату" і музикант Євген Їжак Романенко

Митці-волонтери – особливе явище в історії України. Підтримати наших військових, допомогти інтегруватися в суспільство вимушеним переселенцям, створити домашній затишок перед лінією розмежування... Ці виклики прийняли музиканти й художники, письменники й актори, кіномитці й театрали. Вони об’єднуються і намагаються вирішити гуманітарні питання на Сході, часом випереджаючи політичні ініціативи. Про одну з таких формацій – Творче об’єднання «Музичний Батальйон» у нашій розмові з прес-секретарем організації, музикантом, лідером гурту «TaРута» Євгеном Їжаком Романенком.

Про ідею створення «МузБату»

Євген Романенко: «Музичний Батальйон» створився не сам по собі. Його створили музиканти, які вже їздили на фронт і виступали для українських військових. Чому? Усе просто: у когось із наших музикантів друг, товариш, батько, дядько пішли на фронт. Перші виїзди були за дзвінком – на прохання підтримати. Самі музиканти шукали волонтерів, які б їх відвезли, дали апаратуру. Згодом потреби перевищили приватні ініціативи. Тому і створився «МузБат», який просто допомагає цим музикантам з поїздками в АТО, вирішує всі технічні питання, які не мають турбувати митців.

Від концертів до військових ми вже перейшли до розширених концертів. Ми зрозуміли, що, допомагаючи тільки військовим, цю війну не зупинити. Треба працювати з місцевим населенням. Тому тепер один з пріоритетів «МузБату» - це співпраця з молоддю Донбасу. Тепер наш графік виглядає так: вдень виступи перед військовими по різних частинах, увечері – безкоштовні концерти на площі міста. Усе це для того, щоб показати, що українська пісня може бути модною, класною. І все це міф, що українська культура – це тільки атласні шаровари і пластмасові віночки.

Про особливості мистецького волонтерства 

Євген Романенко: «МузБат» - одна з багатьох мистецьких волонтерських організацій, яка працює на Сході України. Сьогодні дуже важливо, щоб такі організації постійно між собою контактували, аби охопити територію мистецької інтервенції максимально. У нашому волонтерському русі нема конкуренції, є взаємопідтримка і спільна мета – допомагати, не залишати громадян України наодинці з власним болем. 

Зізнаюся: якщо довгий час не маю якогось виїзду до військових, то починається своєрідна «ломка». Адже що заставляє музикантів їхати в АТО і співати там, у бліндажі? На Новий Рік 2015 року мали дуже своєрідний тур у військових частинах: взяли дві машини геть забиті різними відрами салатів без майонезу – і гайда до військових. Заїхали з боку Слов'янська і фактично проїхали всією звільненою територією, усіма блок-постами – аж до Маріуполя під Азовське море доїхали. Все це з гітарою і подарунками для хлопців.

Отже, що змушує ви рушати у таку тривалу і непросту подорож, залишати часом рідних навіть на свята? Мене, наприклад, штурхає відчуття провини перед цими воїнами, бо вони там гинуть за тебе, а ми тут сидимо. Я прекрасно розумію, що мене як батька трьох дітей з «білим» квитком призвуть до армії лише за крайніх обставин. Відтак не полишає провина. І я кожен раз їду до хлопців.

 

Контакти з військовими війся війни...

Євген Романенко: - Ми дружимо не лише на фронті. У мене надзвичайно багато друзів, із якими ми познайомились саме там. Були навіть такі ситуації, що чуваки чули нас на Майдані під час Революції Гідності, потім йшли добровольцями на фронт і розказували там своїм побратимам, що є такий гурт «ТаРута»: «він нас на Майдані підбадьорював, тому давайте запросимо сюди до нас». Так нас і запрошували, влаштовували транспорт, апаратуру – вирішували всі організаційні питання. Фактично вже з Майдану ми підтримували дружні стосунки. До речі, дехто з добровольців нині навчаються в Академії сухопутних військ у Львові. Думаю, саме за такими людьми майбутнє української армії.

«Музичний батальйон», у свою чергу, – це об'єднання музикантів, тому з зони АТО в команді майже нікого немає. Проте багато хто по місцю працює, наприклад, військовий "Чех" нам допомагає організовувати концерти на Донеччині.

Не фронтом єдиним: ініціативи «МузБату» поза межами військового конфлікту

Євген Романенко: Культура – це своєрідне щеплення для держави від непростих хвороб, у т. ч. сепаратистських настроїв. Саме тому «МузБат» відгукується на різні патріотичні ініціативи. Зокрема, ми підтримали створення фестивалю «Дунайська Січ», який спочатку був концертом 4 виконавців, які приїхали підтримати в Ізмаїлі патріотично налаштованих громадян. Адже 2014 - 2015 роки для цього краю були вкрай невизначеними. Відтак наш фестиваль став своєрідним комунікатором з місцевим населенням, яке на той час могло радикально відгукнутися не на користь України як цілісної держави. А вже зараз поступово фестиваль набирає не лише розмаху – перетворюється на міжнародний проект, а й головне – завойовує авторитет у місцевих. Більше того, «МузБат» видає збірку українських пісень, присвячених Дунаю – «Ой, у гаю, при Дунаю». Ви не уявляєте, як реагують місцеві мешканці, коли раптом бачать,що місцевий фольклор увійшов до репертуару більшості відомих українських гуртів – від легенд української естради «Тріо Мареничів» до сучасних гуртів «Без Обмежень», «ДахаБраха», «Ot Vinta»...

На останньому засіданні оргкомітету «МузБату» ми говорили про подібні мистецькі проекти на Закарпатті. Сподіваюся, що незабаром зможемо і там започаткувати цікаві проекти.  

Допомога від держави: очікувана перспектива

Євген Романенко: Двічі «МузБат» за минулий рік одержував кошти на проекти від Міністерства культури України завдяки конкурсу грантів на недержавні культурні проекти. Відтак наші проекти перемогли, і ми змогли реалізувати перший освітньо-мистецький проект "До Святого Миколая" (концерти, майстер-класи в навчальних закладах на Донбасі), у рамках якого, випустили альбом "Щедра Коляда". Також до 6 грудня ми втілили другий проект за кошти Міністерства культури України "Співай, козаче – нехай ворог плаче!" – альбом пісень війни від українських музикантів.

Звісно, грантова система – чи не найкращий формат співпраці з державою. Тому ми щиро сподіваємося, що цього року завдяки діяльності Українського культурного фонду з’являться нові можливості для незалежних мистецьких проектів.

Арт-сквер ім. соліста Паризької опери, Героя України Василя Сліпака: від петиції до реалізації

Євген Романенко: - На одному з засідань «Музичного Батальйону» ми дізналися, що на Андріївському узвозі – місці, біля якого ми постійно гуляємо, робимо концерти, збираються забудувати. І ми подумали, що потрібно цей ярочок врятувати. І ми почали за це місце боротися... – створили петицію щодо Арт-скверу імені Василя Спіпака.

Василь Сліпак – непересічна особистість, яку знали у всьому світі. На виконання його ролі Мефістофеля в Париж їздили з усього світу подивитись, бо навіть західна преса писала, що його виконання цієї ролі було непересічним. Людина, яка мала все в Парижі: гарну роботу, світове визнання, славу, гроші – обміняла це на захист своєї історичної батьківщини. Хочемо, щоб пам’ять про нього і його приклад не замулився з часом. То що ж нашою петицією? Депутати Київської Ради по фракціях і всі вже окремо в кулуарах розповідали, що вони підтримують голосування. Зараз проблема в тому, що орендар подав в апеляцію, адже хоче все-таки побудувати цю багатоповерхівку. Договір оренди з ним анулювали через те, що в цій частині міста не можна будувати багатоповерхівки. Проте питання поки затягується.

Найбільший успіх «Музичного Батальйону» за останній час

Євген Романенко: - Ми закрили справу Василя Лютого, автора пісні "Меч Арея", який співає і "Тінь Сонця", і "Гайдамаки". У травні 2014 року Василь Лютий працював вчителем на Донбасі. Він власне тоді організовував перші проукраїнські мітинги, за які його прив'язали до дерева, побили... Василь змушений був звідти тікати, але «стара» міліція ще тоді завела на нього справу, щоб залякати його. І ця справа дотепер була дійсною. Ми підняли дуже ґвалт – концерти, прес-конференції, особисті зв'язки – нарешті цю справу на Василя закрили.

Новинки від "Музичного Батальйону" і гурту "ТаРута"

Євген Романенко: 15 березня наш гурт «ТаРута» презентує нову весняну пісню, яка буде своїм теплом дарувати любов і тепло людям. Називається вона досить ствердно: "Вір". Це ніби заклик вірити. У старих казках мовлено: для щастя треба мало – просто вір і просто люби. Хочеться трошки позитиву людям дарувати, тому вирішили подарувати нову пісню. Презентація буде на нашому концерті 15 березня. 

А з «Музичним Батальйоном» збираємось їхати на Одещину. Веземо проект «Козацька сотня» - це освітньо-мистецький проект для молоді, у рамках якого проходить лекторій і концертні програми. І звісно, запрошуємо всіх на щорічний фестиваль «Дунайська Січ».

 

Спілкувався

Дмитро Фомін

Світлини – із сайту «Музичного батальйону» та архіву Євгена Романенка

 

Дата і час

19 жовтня 2018 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9