Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Кирило Марлінський: точки дотику
Название (сокращённое отображение): 
У «Будинку Децентралізації» відкрився новий майданчик для серії виставок сучасного мистецтва українських авторів. Першим з них став Кирило Марлінський, 34х-річний киянин, який частину життя прожив в Німеччині та Америці

У «Будинку Децентралізації» (Київ, вул. Велика Житомирська 20) відкрився новий майданчик для серії виставок сучасного мистецтва українських авторів. Першим з них став Кирило Марлінський, 34х-річний киянин, який частину життя прожив в Німеччині та Америці, успішно займаючись бізнесом, але в дні Майдану повернувся в Україну, залишив бізнес і став художником. Як мистецтво оновило його особистість, розкриває вернісаж картин «The Great Unmasking» - «Зняття масок». Експозиція триватиме до 30 січня 2018 року. Це точка дотику арт-ідей, мрії й реальності художника. Він зробив перший крок довіри і зняв маску.

Яким буде крок глядачів?

«The Great Unmasking», ваш вихід!

 - Ваші маски - це автопортети?

- Я не намагався закарбувати себе, бо не прихильник селфі. Якщо обирати між маскою і селфі - оберу маски. Вони висловлюють наші емоції й харизму. Ми їх одягаємо, носимо, вони властиві людям усього світу. Маски, які я «зняв» з себе та інших людей, стали самостійними персонажами, метою дослідження й творчості, приводом дискусій.

- Точки дотику художника й глядача - то є головна мета будь-якого мистецтва, і цієї виставки, зокрема.

Як Суть і Маска сперечалися

- Художники прагнуть писати суть людини, а ви вирішили писати маски, якими зазвичай цю суть прикривають. Це особистий протест? Звинувачення? Докір? Чому маски настільки важливі?

 - Що є суть і що є маска? Ці речі дуже змішані й перемішані. Маски - це людські обличчя, які я бачу в собі та в інших в певні моменти. У мить інтенсивного емоційного контакту кожна з Масок - була моєю Суттю!

Маски - неминучі в наших взаємодіях, бо це питання довіри поміж людьми. Але мистецтво, як процес, - і є взаємодія! "Чорний квадрат" Малевича, або «Мона Ліза» - момент ваших вподобань щодо жанру. Я обрав маски.

- Реалізм не потрібен, аби показати справжню особистість людини.

Техніка Fuzzy Concepts, або Нерви назовні

 - На виставці, окрім «масок», присутні інші роботи, що дивують сюжетами і технікою виконання. Що їх об'єднує у вернісаж?

Це дві моїх техніки, які я назвав Fuzzy Concepts - «Розмита концепція», і Great Unmasking «Велике викриття». Вони протилежні за призначенням. Перша - приховує смисли, друга - їх відкриває.

Картина «Тартюф» - «Le Tartuffe» (фр.), входить в обидві серії робіт, об'єднуючи їх. Персонаж великого Мольєра - дволика істота. Мета Fuzzy Concepts - завуалювати концепцію, абстрагуватися від реальності. Здалеку картина виглядає пухнастою і м'якою. Поблизу ж бачимо, як на поверхні проступають найтонші нитки фарб – немов павутиння, або нейронні мережі, під якими сховалося, пішло на дно розмите зображення «шкіри і тіла» маски. Ефект виникає, якщо наляпувати свіжі фарби тонкими краплями й нитками, не торкаючись полотна взагалі. Техніка детальна, вимагає влучності, величезної кількості часу і зусиль. Подекуди вся стеля у фарбі ...

- Тепер ідею не побачиш з першого погляду. Вона вимагає роздумів, процесу активних комунікацій глядача з картиною – саме те, чого прагнули!

Техніка Great Unmasking, або Парадокси мінімалізму

Техніка Great Unmasking покликана в кожній картині щось відкривати: нюанси емоцій, межі людської особистості. Пам'ятаєте? При тому, що мій Тартюф щось приховує, його лицемірство - наявне.

Інші картини цієї серії виконані мінімалістично: як кольорові плями певної форми - і фон. Колір символічний. Наприклад, рожевий: його традиційно пов'язують з квітами, трояндами, образом дівчинки. Я ж взяв його для маски чоловіка. Парадокс?.. Ні, бо рожевий колір в тому контексті – символ комфорту самоприйняття. І той чоловік - абсолютно гармонійний.

- Комфорт із самим собою відчував я зсередини, коли прийняв рішення залишити бізнес і стати художником.

Вітер змін і вектор руху

21 листопада 2013 року - день, коли я покинув комерційну діяльність. Вийшов на Майдан, подзвонив звідти своїм партнерам, і сказав, що близько півроку (так тоді припускав) не повернуся до звичного життя. Вектор розвитку нашої країни для мене був важливіший, і я був не взмозі пустити ці події повз себе, у незнану течію. Було бажання зробити те, що змінить мене, моє оточення, мою країну, і створить новий вектор руху. Європейські, західні цінності приваблювали набагато більше, ніж, скажімо так, північно-східні. Я прихильник відкритості, довіри, нормальної судової системи і відсутності корупції на всіх рівнях. З того дня почалися зіни, і найголовніші – в моєму єстві: я повернувся до мистецтва, яким не займався з 2001 року.

- Так, я самоучка, і спеціальної художньої освіти не маю. Малювати – це пристрасть і дар.

Як Художник і Бізнесмен мирилися

- В якому статусі вам краще живеться - художника чи бізнесмена?

Найбільше щастя, коли я цілий день можу провести в студії, або з дітьми, і в усьому бачити прекрасну сторону життя. Я цього прагну, цим живу. Бути художником – те, чого шукав останні 20 років. Де душа - там і добре.

До подій Майдану я вивчав міжнародний бізнес, в прагненні бути успішним з точки зору матеріального еквіваленту. Чемпіонати світу з футболу, баскетболу, олімпіади, «Формула один», тощо: менеджмент цих проектів був цікавим і дуже прибутковим. Слава Богу, створився фундамент, на якому я зміг протягнути останні декілька років як художник. Мета - створити певну базу художніх робіт, аби не бігти одразу їх продавати десь на Андріївському узвозі. Дехто скаже: «О!.. Щасливчик! У нього є там якийсь ресурс, щоб робити, що він хоче». Але я не роблю картини на замовлення. Якщо воно не актуально для мене як для людини і художника, я просто не зможу цього зробити!

- Тут питання душі, і воно завжди перемагає над усіма іншими.

 Арт і Менеджмент - Орел і Решка монетизації мистецтва

- Чи є мета в тому, що ви робите?

- Так, надати людям можливість насолоджуватися мистецтвом. Яким чином? Створювати, і просувати мистецтво - особисто! Кожен повинен сам займатися своєю справою. Якщо він художник - то нехай малює! Якщо він малює – нехай розуміє, що це має його годувати!

В цьому сенсі художник такий самий, як і всі інші. Не варто чекати допомоги, особливо на старті своєї кар'єри. Художник теж, ось хоч вбий, повинен працювати, і робити навіть те, що йому не подобається. Наприклад - продавати картини, які для нього особливо цінні... Вміти показати себе, розповісти про себе. Знайти партнерів, знайти клієнтів. Знайти своїх колекціонерів. Створити й виростити своїх колекціонерів! Стати успішним. Як не крути, у світі існує художній ринок, і ти зобов'язаний робити все, аби бути на плаву.

- Творчість і менеджмент з одних рук - з моїх, народжують ту грань, на якій я можу залишатися чесним: і в мистецтві, і з собою.

Децентралізація: нові можливості

«Будинок Децентралізації», де відкрилася експозиція - це величезний сучасний офіс, в якому працюють люди з різних країн Європейського союзу. Тут проходитимуть тренінги, конференції та безліч інших міжнародних заходів. Тому подивитися виставку можна в окремі дні, перед тим зв’язавшись за телефоном.

Ви бачите цей мільйон бетонних колон і стін? Їх треба заповнити мистецтвом! Наша спільна ініціатива з Андреасом фон Шуманном – лише початок культурної взаємодії. За підтримки Ukraine Local Empowerment, Accountability and Development Programme (ULEAD), Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GiZ), Посольства Швеції, і інших міжнародних організацій. Цей постійний майданчик для українських художників з усіх регіонів існуватиме протягом декількох років. Картини можна придбати - і повезти в свою країну найкраще з сучасного українського мистецтва.

 - Децентралізація заснована на довірі. Довіра дає нові точки дотику. Україні необхідна культура довіри: українців одне до одного - і до світу.

Київська Русь у спадок - мовні помилки

- Через що потерпає наша культура довіри?

Один з прикладів – це важлива помилка в українській мові: позначення російської мови, саме як «російської» (за назвою держави Росія), а не «руської мови».

Адже назва «руська» віддає данину її корінням - тобто Русі. А Русь, як ми знаємо, була, є, і буде одна - Київська! Вона тут, в Україні, нікуди звідси не піде, і ніякої іншої - не вигадаєш! Тому, в українській транскрипції, «руська мова» має так і бути: як «руська», - і аж ніяк не «російська»!

Київська Русь, залишила нам дві мови - українську та руську. Два крила, як сказав поет. Дві опори. Ми повинні були б запетентувати «руську мову» як національний бренд України, відображення нашої історичної і національної гідності! Мова Київської Русі, «руська» - це можливість підкреслити різноманітність людей і культур в Україні! Лінгвістичні та культурні досягнення народу формують суспільство - наше багатство і спадщину, яку ми залишимо онукам. Як тільки ми це приймемо, у нас в руках буде ще один козир!

 - Ухвалення «руської мови» як національного бренду Київської Русі - сучасної України, покладе кінець мовним спекуляціям і зробить нас найсильнішою державою! Живою, динамічною, і водночас - монолітною!

Анна Архипова, журналіст

Фото: Ірина Стойка

 

Дата і час

25 листопада 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9