Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Фестиваль живої історії: факти, цифри, коментарі
Название (сокращённое отображение): 
Фестиваль живої історії, перша в Україні подія, що зібрала досвід роботи з суперечливими темами історії та пам’яті, пройшов 1-2 грудня у Києві. Програма передбачала: виставки, панельні дискусії, лекції, екскурсії, майстер-класи та кінопокази

1 – 2 грудня в Києві відбувся Фестиваль живої історії – перша в Україні подія, що зібрала досвід роботи з суперечливими темами історії та пам’яті.

Мета Фестивалю живої історії – зібрати досвід учасницьких практик публічної історії – роботи зі складними темами минулого й спадщиною, що потребує суспільного діалогу та рефлексії, та стати майданчиком для обміну досвідом, як суспільство може осмислювати та опрацьовувати свою «живу історію», – таку, що не має однозначного трактування і до якої прикута суспільна увага.

Головні теми Фестивалю живої історії:

  • радянська спадщина та декомунізація
  • війна і переселення
  • локальна і родинна історія
  • поліетнічна історія України
  • освітні інструменти роботи з історією

На відкритті Фестивалю живої історії з вітальним словом виступили керівник відділу культури, освіти та національних меншин Посольства Німеччини в Україні Себастіан Ґроміґ, координаторка проекту «Діалог заради змін» спілки MitOst e.V. Альона Каравай та координатори програми «Студії живої історії» і організатори Фестивалю Тарас Грицюк і Василь Кулевчук. Із промовою «Як зберегти критичний потенціал публічної історії та не зруйнувати суспільство» виступив білоруський історик Алєксєй Браточкін.

В рамках Фестивалю живої історії відбулося:

2 виставки: Виставка «За/живе», що представляє огляд методів, досвіду та висновків роботи 31 дослідника_ці й дослідницького колективу з 16 регіонів України, які брали участь у програмі «Студії живої історії» в 2015–2017 роках. Експозиційне рішення для виставки розробили кураторки Марія Ланько та Лізавета Герман. Виставка «Лінія» Наталки Довгої про переселенців на польсько-українському кордоні.

3 панельні дискусії: «Радянський модернізм: практики збереження та захисту» (участь узяли Катерина Гончарова, Євгенія Губкіна, Леонід Марущак, Олена Мокроусова, Олексій Биков, Наталя Нешевець), «Альтернативні практики коммеморації в міському просторі» (Катерина Филюк, Софія Дяк, Тарас Савка, Дарина Пирогова), «Альтернативні методи роботи з історією: практики публічно-історичних проектів» (Алєксей Браточкін, Тарас Грицюк, Наталія Отріщенко, Богдан Логвиненко, Альона Каравай) та дискусія «Образ іншого в Україні та українській історії».

4 лекції: «Соціалістичний модернізм: між паломниками та декомунізаторами» (Євгенія Губкіна), «Як читати фотографію» (Катерина Радченко), «Як обійтися без інтерактивних ігор на семінарах з історії?» (Ольга Мартинюк), «Документальний театр як метод роботи з історією» (Роза Саркісян).

6 екскурсій: «Радянське монументальне мистецтво в метро» (Анастасія Лелюк), «Радянські мозаїки Києва» (Євгенія Моляр), «Замкова гора» (Родіон Філатов), «ВДНГ» (Максим Дербеньов), «Стіна Пам’яті: історія [не]одного злочину?» (Ася Баздирєва) та екскурсія простором фонду «Ізоляція» (Олександр Виноградов).

7 майстер-класів «Історія для дітей»: «Арт-майстерня. Побачення з ромською культурою» (Тетяна Сторожко, Володимир Яковенко, Наталя Томенко), «Традиція народної гри» (Василина Ткачук), «Просто про непросте: створюємо ескіз пам'ятника з дітьми» (Дарина Пирогова), «Як розмовляти з дітьми про історію?» (Анна Погребна, Олена Сколоздра), «Частинки цілого. Створення мозаїк» (Анастасія Лелюк), «Даруємо вірші» (Анастасія Севостьянова), «Майданчик мрії» (Василь Фоменко). А також майстер-клас  «Як показати історичний феномен за 10 хвилин: візуалізація в історичних театралізованих екскурсіях» (Євгеній Шатілов).

14 кінопоказів аматорських та документальних фільмів: «Знак тире» (реж. Сергій Буковський), «Шеллі Вайнер. Повернення до Рівного» (реж. Вольфґанґ Ельс), «Як же добре ми живем...» (реж. Володимир Половський, Роман Кулик), «Против всего плохого, за все хорошее» (реж. Анна Ільченко), Шахтарські історії (реж. Пьотр Армяновський), Ukraїner. Мультимедійна історія (реж. Богдан Логвиненко, Микола Носок), «Перестройка» (реж. Захар Колісніченко, Андрій Чернега), «Людина з обличчям» (реж. Роза Саркісян, Діана Ходячих), «Три революції» (реж. Аліна Дзюбко), «Живі й нескорені» (реж. Таїсія Кутузова, Анна Ютченко, Дарія Гірна, Жанна Озірна, Маргарита Гасанова, Богдан Кутєпов), «Шість після сімдесяти» (реж. Павел Французов, Петер Єшке), «Радянське» (реж. Анна Чуданова, Анастасія Красножон, Марія Малевська, Вікторія Белявська, Тетяна Столярова, Олена Зашко), «Сери та сеньйори» (реж. Олександр Течинський), «Ленінопад» (реж. Світлана Шимко), «Локомотив «Європа» (реж. Андрій Приймаченко, Маріам Шелія).

Презентації 2 настільних ігор розроблені студентами «Студій живої історії»: «Маріуполь step by step» (Світлана Арабаджи), «Таймлайн» (Євгенія Саніна).

Презентація 2-х публікацій: збірника «Практики публічної історії в неформальній освіті» (Ярослав Переходько, Василь Кулевчук) та  «Каталогу альтернативних монументів» (Дарина Пирогова).

Вистава «теорія великого фільтра» Театру Сучасного Діалогу (реж. Роза Саркісян, драм. Ірина Гарець) – мозаїка людських історій, інтерв’ю, статистичних даних, наукових досліджень і статей, рефлексій акторів на тему насилля і дискримінації, рівності й інакшості.

У Фестивалі взяли учать понад 30 організацій та ініціативних груп, які працюють з темою пам’яті, історії, критичного осмислення минулого, суперечливою історичною спадщиною: CSM / Фундації Центр сучасного мистецтва, проект «Велобум 1890-х» (Київ), освітня платформа «Вижити в 90-х: бавитись в історію з (з)містом» (Львів), «Внутренний мигрант», волонтерський проект з дослідження Будинку Слово (Харків), самоорганізована мистецька ініціатива ДЕ НЕ ДЕ, «Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics» (Київ), «Жіночі історії в переселенні» (Дніпро), дослідницька платформа PinchukArtCentre «Зберегти сучасне місто для майбутнього» (Київ), фонд «Ізоляція» (Київ), Центр діалогу та примирення «Іскра», «Интересный Киев», бієнале «Київський інтернаціонал» VCRC (Київ), «Культурні географії» (Київ – Червоноград), Літературний центр імені Аґнона (Бучач, Тернопільська область), «Люди і ракети» (Дніпро), «Мнемоніка» (Рівне), «Monumental Soviet Art in Ukraine» (Дніпро – Київ), «Мистецькі мандри», «Музей Івана Гончара» (Київ), проект «Музей відкрито на ремонт» Українського Кризового медіацентру (Київ), Всеукраїнська асоціація «Нова Доба» (Львів), «Одиссея Донбасс» (Київ), Open Space (Мелітополь, Запорізька область), «Платформа ТЮ» (Маріуполь, Донецька область), ініціатива «Побачення з ромською культурою», «Рись» (Київ), проект «Субститут дому» (Київ – селище Кшижова, Польща), «Театр Сучасного Діалогу» (Полтава), Ukraїner, «Україна активна: загоєння минулого» (Львів), Український центр вивчення Голокосту (Київ), Urban Forms Center (Харків), фестиваль «86» (Славутич), Фестиваль «Конструкція» (Дніпро), Центр міської історії Центрально-Східної Європи (Львів), «Чисто:Замкова Гора» (Київ), Шахтарські історії зі сходу та заходу України.

На закритті Фестивалю живої історії грав гурт Zapaska.

Тарас Грицюк, координатор програми «Студії живої історії» та співорганізатор Фестивалю:

«На Фестивалі живої історії зустрілися організації з практичним досвідом діяльності у сфері публічної історії, критичного осмислення минулого, культури пам’яті та пам’ятання. 2-денний фестиваль також показав підходи й методи роботи з історією, що їх використовує команда програми “Студії живої історії”. Для нашої освітньої програми це був простір для рефлексії власного трирічного досвіду діяльності, можливість озирнутися, зрозуміти, які виклики стоять перед нами, якою б ми хотіли бачити програму в майбутньому.

Фестиваль був свого роду експериментом, перевіркою, чи є запит у суспільстві на критичне осмислення минулого та проекти, що працюють в цьому напрямку. Значний інтерес до події свідчить, що цю перевірку наше суспільство успішно проходить».

Наталя Єрьоменко, координаторка майданчика «Інструменти та практики: публічна історія в дії»:

«В “Інструментах та практиках” ми прагнули зібрати практичний досвід роботи з історією, – той, який можна передати. Це тематичний блок, де можна було на практиці зрозуміти, як працюють певні методи: наприклад, як організовані перформативні екскурсії на історичні теми, як читати фотографію чи використовувати метод документального театру для роботи з історією».

Юлія Галета, координаторка майданчика «Кіностудії живої історії»:

«В рамках Кіностудій було показано 12 документальних фільмів та 2 мультимедійні історій. До кінопрограми увійшли фільми, створені студентами програми "Студії живої історії", фільми, створені за підтримки ГО "Мнемоніка" та "Centropa", роботи студентів Школи журналістики УКУ, а також короткометражні і повнометражні стрічки українських, австрійських та німецьких незалежних режисерів. Метою створення програми було ознайомлення глядачів із авторською документалістикою останніх років та організація обговорень із авторами після показу. Найбільшу активність гості фестивалю виявляли під час обговорення мультимедійних історій та фільмів, присвячених складним історичним процесам, травматичним подіям. Автори стрічок також активно спілкувалися із глядачами».

Богдана Войтенко, координаторка майданчика «Історія для дітей»:

«Дитячий простір Фестивалю – це місце зустрічі дитини та історії. Усі запропоновані майстер-класи була розроблені спеціально для дітей, в інтерактивній формі, залучали спектр різноманітних методів і технік роботи з історією. Учасники програми торкалися різноманітних тем: пам'ятники в міському просторі – якими вони є і мають бути; дитячі майданчики як місця зустрічі сусідів; поезія як образ міста; етикетні форми мови романі та інші. Ці теми ми разом із дітьми досліджували, створюючи живі скульптури, аплікації, мозаїки з підручних матеріалів, каліграфічні написи і шифровки, вправляючись у римуванні. Через активну комунікацію з дорослими та одні з одними діти отримували досвід живого контакту з темами історії та мистецтва. І це вже не просто теорія – це їхній власний досвід».

Організатор Фестивалю живої історії: програма неформальної історичної освіти «Студії живої історії». Програму «Студії живої історії» реалізує ГО «Інша Освіта» в партнерстві зі Спілкою MitOst e.V. та за дружньої фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини та Фонду Роберта Боша в рамках проекту «Діалог заради змін».

 

Дата і час

19 січня 2018 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9