Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Джазова рокіровка: Грегорі Портер і Ark Ovrutski Quartet (рецензія і фоторепортаж)
Название (сокращённое отображение): 
У Києві відбувся концерт американського джазового вокаліста Грегорі Портера

Коли я була маленькою, джазова музика мені не подобалась. От дістаєш з паперового конверта платівку, вибираєш пісню, яка називається, наприклад, «Караван», опускаєш на неї голку програвача, з надією почути історію про повільну суворість пустельних подорожей, а отримуєш партії труби і рояля, під які уява однаково успішно намалює і розпечений пісок пустелі й арктичні сніги. Мій наївний слух відверто нудився від цієї відкритості. Саме тоді я зрозуміла, як зручно читати під джазову музику.  І сьогодні можу похвалитися довгим списком книжок, прочитаних під Чета Бейкера, Майлза Девіса і Джона Колтрейна. Зрештою я звикла думати, що джаз не заважає дослухатися до інших історій. Адже тут зустрічаєшся з досвідом в чистому вигляді, з образами, відірваність яких від мовлення (від слова), дозволяє їм набувати особливої чіткості, дозволяє не думати про них, не інтерпретувати, а споживати.

Зовсім інакше я завжди сприймала джазових співаків, які просто розповідали історії, покладені на джазову музику. Появу тут тексту не просто обрамлювала жива пульсуюча джазова мелодію, а ставила мене перед необхідністю не просто слухати, а інтерпретувати, при чому, за цілком конкретно заданою схемою. Я рада визнати, що цю звичну для мене схему було розхитано і фактично знищено минулої п’ятниці в залі київської консерваторії на концерті нью-йоркського джазового вокаліста Грегорі Портера в супроводі квартета Арка Овруцького (контрабас, бас-гитара), у складі якого – українські музиканти Олексій Пєтухов (рояль) і Дмитро Александров (саксофон) та російський ударник Давид Ткебучава.
Грегорі Портер приїхав в Україну в рамках світового турне на підтримку нового сольного альбому «Be Good». Західна критика відзначила вишукане поєднання джазу, фанку, блюзу, госпелу і своєрідну медитативність лірики цього альбому. Саме цю історію бездоганного джазового смаку, проспівану глибоким баритоном, і споживали українські слухачі. Однак найцікавішим для мене було спосерігати за взаємодією вокаліста та музикантів, завдяки якій мені таки довелося попрощатися з думкою про те, що історії в джазі можна розповідати тільки голосом. Не секрет, що альбом був записаний з музикантами, з якими Грегорі Портер співпрацює вже понад три роки, а отже, їхня музична комунікація вивірена студійною роботою, гастролями і, напевне, у ній є та звичність, на якій тримається комфорт. Натомість виступ з квартетом Арка Овруцького був радше експериментом, у якому спільна музична мова не присутня за замовчуванням і яку необхідно шукати. Саме пошуки цієї спільної мови здалися мені тою точкою, яка спричинила музичну подію концерту.

Я б сказала, що відбулася надзвичайно цікава звукова рокіровка, у якій вокаліст поступово відмовлявся від можливості розповідати історію на користь творення майже тектильних досвідних образів, а музиканти дозволили собі залишити територію присутності невербалізованого досвіду і відбитися в дзеркалі оповіді. І якщо в шахах рокіровка покликана перемістити короля в більш захищене місце, а ладдю поставити в позицію відверто небезпечну, то тут всі учасники дійства залишили територію захищеності і ризикнули. Так, Портер демонстрував, що його пісні можуть бути не тільки історіями минулого і теперішнього, про повернення в Гарлем і про 1960-ті, а бути обрамленням для імповізацій, що дозволяють слухачам вийти за межі здорового глузду (логіки, раціо) і долучитися до життєво-емоціних, чуттєвих феноменів. Він не розповідав історії, а демонстрував пісні як самостіний пластичний матеріал, оповідні контури якого були майже невловимі. Натомість музиканти квартету Арка Овруцького створювали джазову оповідь, у якій живі пульсуючі фрагменти розгорталися в майже прозору історію. Історію про людську тугу за місцем, у якому можна б було залишатися назавжди і про приреченість на блукання.
Обертаючись навколо історій один одного, музичних фігур, технічних уловок Грегорі Портер та музиканти Арка Овруцького таки вибудували спільну мову, яка трималася на цитуванні один одного, коли зовсім неважливо, чи ти розумієш іншого, а важливо, що ти його чуєш. Цей музичний досвід не відівчить мене від приємної звички читати під джаз, але я точно знатиму, що за мелодіми, які тільки озвучують перемінну людську природу, ховається безліч історій.

Олена Гусейнова,
фоторепортаж Сергія Шевченка

 

Дата і час

23 листопада 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9