Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
День смерті українського письменника, журналіста, педагога, громадсько-політичного діяча, перекладача Антіна Крушельницького

3 листопада 1937 року помер український письменник, журналіст, педагог, громадський і політичний діяч, перекладач Антін Владиславович Крушельницький.

Закінчив Перемишльську гімназію (тепер м. Пшемисль, Республіка Польща), пізніше навчався на філософському факультеті Львівського університету; після його закінчення викладав у гімназіях Львова, Відня, Коломиї, Рогатина, Станіслава, Бережан, був директором української приватної гімназії «Рідна школа» в м. Городенка (тепер Івано-Франківської обл.). Він був активним діячем самостійницької групи «Молода Україна», членом Української радикальної партії.

Співпрацював з газетою «Буковина» (1901), редагував учительську газету «Прапор» (1907–1912), працював у журналі «Літературно-науковий вісник», ініціював заснування в краї осередків «Просвіти», філій товариств «Січ» та «Сокіл», товариства «Учительська громада». У 1915 р. обраний бургомістром м. Городенка. У 1918 р. став членом Української національної ради – ЗУНР. У квітні 1919 р. – міністр освіти УНР, з 27 жовтня був призначений головою педагогічної місії УНР у Відні.

У 1920 р. емігрував до Відня, де заснував видавництво «Чайка». Наприкінці 1928 р. повернувся до Львова. Польські власті заборонили йому займатися педагогічною діяльністю і тому 15 січня 1929 р. він заснував видавничу спілку «Нові шляхи» та однойменний журнал. У 1932 р. журнал було закрито, а А. Крушельницького 28 вересня цього ж року ув’язнено в тюрмі «Бригідки». Після звільнення у 1933 р. заснував журнал «Критика». У 1934 р. разом із родиною на запрошення уряду УСРР переїхав до м. Харків; прийняв радянське громадянство, отримав посаду в редакції «Української радянської енциклопедії».

У 1934 р. заарештований за сфабрикованим звинуваченням у «створенні центру ОУН на території України» і «підготовці терористичних актів проти представників партії і уряду», засуджений до десяти років ув’язнення. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення; восени 1937 р. за рішенням «трійки» УНКВС по Ленінградській області страчений в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського р-ну (тепер Республіка Карелія, РФ). У 1957 р. реабілітований посмертно. Належить до когорти українських письменників доби Розстріляного Відродження.

Як літератор виступив зі збіркою оповідань «Пролетарі» (1900), повістю «Буденний хліб» (1900), романом «Рубають ліс» (1914), у яких відобразив життя галицького суспільства між XIX – XX ст. У ряді п’єс – «Артистка» (1901), «Філістер», «Тривога», «Герої» (усі – 1902), «Чоловік честі» (1903), «Зяті» (1905), «Орли» (1907) порушував злободенні соціальні теми. У повістях «Надаремне» (1921), «Дужим помахом крил» (1932) звернувся до тем Першої світової війни й українських визвольних змагань 1917–1920 рр. Перекладав твори Г. Cенкевича, C. Пшибишевського, Г. Запольської. Cтворив ряд літературно-критичних розвідок – «Іван Франко» (1909), «Нариси з сучасної української літератури» (1910) тощо.

 

 

Дата і час

23 листопада 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9