Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
День смерті українського письменника Олекси Слісаренка

3 листопада 1937 року, внаслідок сталінських репресій, трагічно загинув український письменник, представник розстріляного Відродження Олекса Андрійович Слісаренко (справжнє прізвище Снісар).

З 1924 p. був головним редактором видавничого відділу «Книгоспілки» і в 1928–1929 рр. співредактором журналу «Універсального журналу».

Письменник був громадським обвинувачем на процесі СВУ (березень–квітень 1930 р.).

У квітні 1934 р. його заарештували органи ГПУ УРСР, у квітні 1935 р. військовий трибунал засудив його до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках. У жовтні 1937 р. окрема трійка Управління НКВД РРСФР по Ленінградській області переглянула справу Олекси Слісаренка й ухвалила застосувати до нього найвищу міру покарання. Розстріляний 3 листопада 1937 р.

З першими віршами виступив 1910 р. Друкувався в студентському журналі «До праці» та в газеті «Рілля». У Києві пристав до угруповань українських символістів «Біла Студія» і «Музагет» (1919). Перша збірка символістських поезій О. Слісаренка, писаних під впливом О. Олеся, П. Тичини, К. Бальмонта й інших російських символістів і позначених деякими елементами експресіонізму, вийшла 1919 р. у видавництві «Сяйво» під назвою «На березі Кастальському». Згодом письменник пристав до угруповань футуристів «Комкосмос» (1921), Асоціації панфутуристів (Аспанфут, 1921) і Асоціації комуністичної культури (Комункульт, 1924–1925) і видав збірку футуристичних віршів «Поеми» (1923). Обкладинку до збірки виготував Микола Бажан. У названих збірках, як і в книжці вибраної лірики 1911–1927 рр. «Байда» (1928), О. Слісаренко виявив увагу до поетичного слова й майстерної форми. Пізніше О. Слісаренко пориває із футуристами й переходить до Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1925) потім ВАПЛІТЕ (1925–1928). Після «самоліквідації» ВАПЛІТЕ разом з Майком Йогансеном засновує «Техно-мистецьку групу А» (1929).

З 1924 р. почав працювати у жанрі прози й видав понад 20 книг гостро-сюжетних, писаних за зразком англійських і американських новел, оповідань, повістей і романів кримінально-пригодницького жанру: «Бунт» (1928), «Зламаний ґвинт» і «Чорний ангел» (1929) та «Хлібна ріка» і «Страйк» (1932). Теми й сюжети прозових творів О. Слісаренка взяті переважно з дореволюційного і революційного українського життя, їх герої – «маленькі», «сірі» люди в зустрічі з революційними подіями. Слісаренко писав також вірші й оповідання для дітей.

У 1931 р. видав під псевдонімом Омелько Буц містифікаційну «Посмертну збірку творів». Вибрані твори О. Слісаренка були видані 1930 р. у 3 тт. і повне зібрання творів 1931–1933 рр. у 6 тт.

Зв'язок Олекси Слісаренка з символістами й футуристами, його активна участь в літературних організаціях «Гарт» і ВАПЛІТЕ, а особливо гостра відповідь М. Ґорькому 1927 р. за відмову видати переклад роману «Мати» українською мовою накликали на письменника репресії.

 

Дата і час

23 листопада 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9