Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
День смерті українського письменника Михайла Ялового (Юліяна Шпола)

Цього дня 1937 року, внаслідок сталінських репресій, трагічно загинув український поет, прозаїк і драматург Михайло Омелянович Яловий, відомий також під літературним псевдонімом Юліян Шпол.
Середню освіту здобув у Миргородській гімназії, по закінченні якої 1916 р. вступає на медичний факультет Київського університету Святого Володимира. Тут він повністю поринув в революційну діяльність, ставши членом однієї з найвпливовіших у тогочасному політичному житті партії соціалістів-революціонерів.
Від початку Лютневої революції повернувя до Костянтинограда, де очолив революційний комітет. Пізніше він увійшов до складу виконкому Костянтиноградської ради робітничих і солдатських депутатів. Після виокремлення в 1918 р. лівого крила українських есерів в окрему партію («боротьбистів») М. Яловий став одним із найпомітніших її діячів. Брав активну участь у виданні газети «Боротьба» та «Селянська біднота» (в останній згодом обійняв посаду головного редактора). Приблизно у цей самий період він працював також редактором газети «Селянин і робітник» інструкторсько-агітаційного поїзда Голови ЦВК України Григорія Петровського. Він провадив активну підпільну роботу в Одесі та на Херсонщині, зорганізував боротьбу з німецькими окупаційними військами, гетьманцями. 1919 р. в складі делегації «боротьбистів» відвідував Галичину.
1920 р. вступив до КП(б)У. Деякий час М. Яловий перебував у Москві як представник українського уряду. 1921 р. разом із Михайлем Семенком та Василем Алешком заснував «Ударну групу поетів-футуристів», 1925 р. разом із Олексою Слісаренком та Миколою Бажаном перейшов до «Гарту», але вже наприкінці цього року спільно з Олесем Досвітнім, Миколою Хвильовим,Майком Йогансеном, Олексою Слісаренком, Миколою Кулішем, Аркадієм Любченком, Остапом Вишнею, Юрієм Смоличем, Петром Панчем, Іваном Дніпровським, Олександром Копиленком, Григорієм Епіком, Іваном Сенченком, Василем Вражливим та іншими створив власну Вільну Академію Пролетарської Літератури, ставши її першим президентом.
Результатом дворічної співпраці з футуристами стала збірка поезій «Верхи» (1923), яка здобулася на неоднозначну оцінку критики. В 1923–1926 рр. М. Яловий майже повністю присвятив себе публіцистиці. Саме в цей період з'являються статті присвячені Михайлю Семенку, Гнату Михайличенку, Василю Чумаку, Андрію Заливчому, окремим питанням літературної дискусії.
1925 р. в журналі «Всесвіт» друкується оповідання «Три зради», а 1929 р. виходить найвідоміший твір М. Ялового, написаний у романтичному ключі роман «Золоті лисенята». Роман користувався неабиякою популярністю й виходив двічі поспіль 1929 р. (3000 прим.) та 1930 р. (5000 прим.).
Також, Михайло Яловий випробував свої сили і в драматургії, в результаті чого з'явилася комедія «Катіна любов, або будівельна пропаганда» (1928). Окрім того, він також автор сценарію українського фільму «Василина» (за повістю Івана Нечуя-Левицького «Бурлачка», 1928) та «Пух і прах» (1929) а також двох перекладів з німецької – «Берлін Йоганеса Бехера» та «Дощова ніч» Альфреда Ліхтенштайна.
Пізніше Михайла Ялового, Олеся Досвітнього та Миколу Хвильового виключили із ВАПЛІТЕ з метою збереження організації, але врешті-решт організаціє також мусила «добровільно» саморозпуститися. Михайла Ялового було заарештовано (точних відомостей немає) в другій половині квітня 1933 р. 31 травня 1933 р. його виключили з лав КП(б)У за контрреволюційну діяльність. М. Ялового було звинувачено в шпигунській діяльності, «шумськізьмі» та підготовці замаху на Павла Постишева й засуджено до 10 років виправно-трудових таборів. На засіданні особливої трійки УНКВД Ленінградської області справу було переглянуто повторно й за рішенням від 9 жовтня 1937 р. Михайла Омеляновича Ялового було засуджено до найвищої міри покарання – розстрілу.
19 червня 1957 р. вирок було скасовано за «відсутністю складу злочину». Михайло Яловий був реабiлiтований посмертно.
 

 

 

Дата і час

23 листопада 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9