Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
День смерті українського письменника, археолога, громадського діяча, публіциста Олега Ольжича

Цього дня 1944 року у концтаборі Заксенхаузен під час допиту у гестапо загинув український письменник, археолог, громадський діяч, публіцист Олег Ольжич (справжнє ім'я – Олег Олександрович Кандиба).
У 1917–1923 рр. жив разом з матір’ю у Пущі-Водиці під Києвом, там і навчався у середній школі; у 1923 р. виїхав з України до батька (м. Горне Черношінце, Чехословаччина).
У 1924–1929 рр. навчався у Карловому університеті в Празі; водночас слухав лекції на літературно-історичному факультеті Українського педагогічного інституту, вивчав археологію в Українському вільному університеті у Празі. У 1930 р. захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини».
У 1930–1931 рр. – асистент кафедри археології Українського вільного університету. Здійснив ряд експедицій по західноукраїнських землях, країнах Балканського регіону, Німеччині, США. У 1938 р. читав лекції зі слов’янської археології в Гарвардському університеті (США), ініціював створення Українського наукового інституту в США.
З 1920-х рр. брав участь в українському націонал-радикальному русі: з 1929 р. – член Організації українських націоналістів (ОУН), з 1937 р. – керівник культурно-освітньої референтури Проводу українських націоналістів (ПУН), редактор друкованого органу ОУН «Самостійна думка».
У 1938–1939 рр. брав участь у національно-визвольних подіях на Закарпатті, у становленнні державності Карпатської України. Був заарештований угорською поліцією. У 1939–1941 рр. – керівник Революційного трибуналу ОУН, член ПУН. У 1941 р. переїхав в Україну разом із Буковинським куренем; у 1941–1942 рр. жив у Києві, один із організаторів Української національної ради в місті, пізніше (у зв’язку з гітлерівськими репресіями) переїхав до Львова.
З 1942 р. – заступник голови ПУН та голова ПУН на українських землях.
З січня 1944 р. – голова ПУН.
Письменник належав до «празької школи української поезії» 1930-х рр. Він є автором поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940), «Підзамче» (опубл. 1946), низки досліджень з археології – «Перегляд поглядів на мальовану неолітичну кераміку», «Розкопки в Галичині 1928 року», «Галицька мальована кераміка» (усі – 1928), «Шипинці – мистецтво та знаряддя неолітичного селища» (1937) та ін.

 

 

Дата і час

11 грудня 2018 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9