Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
День смерті українського історика, історіософа, соціолога, публіциста, державного і політичного діяча В’ячеслава Липинського

14 червня 1931 помер український історик, історіософ, соціолог, публіцист, державний і політичний діяч, дипломат польського походження В’ячеслав (Вацлав–Вікентій) Казимирович Липинський.
Закінчив Ягеллонський університет у Кракові (вивчав агрономію і слухав лекції з інших предметів, зокрема історії, а також відвідував лекції з української літератури Богдана Лепкого) і Женевську вищу школу політичних наук (за фахом «соціологія»).
1909 року повернувся в Україну, займався науковою роботою і політичною діяльністю. У 1912 році став одним з ініціаторів Інформаційного комітету − предтечі Союзу визволення України, який стояв на позиціях національної державності. Під час І Світової війни служив у російській армії.
Від початку визвольних змагань В. Липинський послідовно дотримувався державницької позиції і критикував автономістсько–федеративну концепцію українських соціалістів. Після Лютневої революції брав участь в українізації військових частин на Полтавщині, разом «політично організовував хліборобські консервативні елементи». Тоді ж став одним із засновників Української демократично–хліборобської партії та автором її політичної програми, виданої в жовтні 1917 року.
Із проголошенням у 1918 році Української Держави − повноважний міністр і її посол в Австро–Угорщині. Після повалення Гетьманату та поразки визвольних змагань в Україні В. Липинський залишився в еміграції, жив в Австрії та Німеччині. У 1920 році була видана монографія Липинського «Україна на переломі. 1656−59». Того ж року він заснував Український союз хліборобів–державників − політичну організацію, яка втілювала ідею українського монархізму, редагував неперіодичний збірник «Хліборобська Україна» (1920−1925). Політологічні та соціологічні концепції В. Липинського знайшли своє вираження у його фундаментальній праці «Листи до братів–хліборобів» (1926). У 1926 році за дорученням гетьмана Павла Скоропадського переїхав до Берліну, де викладав в  Українському науковому інституті.
Невдовзі через політичні суперечності теоретик В. Липинський розірвав стосунки з гетьманом і в 1930 році створив «Братство українських класократів–монархістів, гетьманців».
Крім вищезазначеного, В'ячеслав Казимирович Липинський – автор праць «Данило Братковський» (1909), «Генерал артилерії Великого Князівства Литовського» (1909), «Шляхта на Україні» (польськ., 1909), «Аріянський соймик в Киселені в маю 1638» (1910), «Z dziejw Ukrainy» (1912), «Релігія і церква в історії України» (1925); «Покликання «варягів» чи організація хліборобів» (1925); «Теорія управління» (1927).

 

Дата і час

20 червня 2018 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9