Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
День смерті українського історика Дмитра Багалія

9 лютого 1932 року помер український історик, педагог, організатор освіти і науки, філософ та громадський діяч, академік Всеукраїнської академії наук (з 1919) Дмитро Іванович Багалій.

У 1876 р. закінчив Другу київську гімназію. Вищу освіту здобув на історико-філологічному факультеті Київського і Харківського університетів. Після закінчення Київського університету і проходження трирічної підготовки при кафедрі у 1883 р. став штатним доцентом кафедри російської історії Харківського університету, а незабаром, у 1887 р. – екстраординарним професором цієї кафедри. У 1906–1910 рр. обирався ректором Харківського університету. З 1881 р. – дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця. Впродовж 1906, 1910–1914 рр. Імператорська Санкт-Петербурзька академія наук обирала Д. Багалія членом Державної ради. У 1891–1904 рр. – голова видавничого комітету Харківського товариства грамотності; У 1893–1906 рр. – голова правління Харківської громадської бібліотеки; у 1914–1917 рр. – голова Харківської міської думи. У 1918 р. – член комітету для заснування Української Академії Наук, з грудня 1918 р. – голова її історично-філологічноговідділу, а згодом – член Президії ВУАН. Розгорнув широку діяльність у справі організації наукової роботи, створення академічної бібліотеки. Впродовж 1920–1930-х рр. викладав історію України у Харківському та Полтавському інститутах народної освіти, очолював створену у Харкові науково-дослідну кафедру історії України, Інститут історії української культури, Інститут Т. Шевченка, Центральне архівне управління УСРР. Брав активну участь у громадській діяльності і був організатором вищої школи в Україні, двічі обирався головою Бюро секції наукових працівників України. Як історик Д. Багалій формувався під впливом поглядів свого вчителя В. Антоновича. У своїй концепції історичного процесу був прихильником етнографічно-федеративних поглядів, яких дотримувався також М. Костомаров.

Автор понад 200 праць, що стосуються насамперед історії Слобідської, Лівобережної та Південної України 15–18 ст. Першими значними його роботами були праці «Історія Льва Диякона» як джерело для руської історії» (1878), «Історія Сіверської землі до половини XIV ст.» (1882). У 1883–1884 рр.опубліковано «Курс давньоруської історії до половини XIV ст.», який Д. Багалій читав у Харківському університеті.

 Головними працями Дмитра Багалія є: «Нариси з історії колонизації й побуту степової околиці Московської держави» (1887), «Колонізація Новоросійського краю і перші його кроки на шляху культури» (1889), «Магдебурзьке право в Лівобережній Малоросії» (1892), «Українська старовина» (1896), «Досвід історії Харківського університету» (т. І--II 1893,1904), «Історія міста Харкова» (спільно з Д. Міллером 1905–1906). «Історія Слобідської України» (1918), «Нарис української історіографії» (т. І--ІІ, 1923–1925), «Український мандрівний філософ Г. С. Сковорода» (1926), «Нарис історії України на соціально-економічному грунті» (1928) тощо.

Праці Д. Багалія побудовані на багатому джерельному матеріалі, значна частина якого вперше вводиться в науковий обіг.

 

 

Дата і час

24 листопада 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9