Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
День смерті діяча української культури, мовознавця, лексикографа, письменника, поета, друкаря і гравера Памви Беринди

Цього дня 1632 року помер діяч української культури, мовознавець, лексикограф, письменник, поет, друкар і гравер Памво Беринда.

Протягом 1597–1605 рр. – працював друкарем і гравером у Стрятинській та Крилоській друкарнях (тепер – Івано-Франківська обл.), де за його участі було видано «Служебник» (1604), «Требник», «Євангеліє учительне» (обидві – 1606).

 З 1610 р. – активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (1613–1619); у Львові (до 1613) постригся у ченці.

Діяч очолив Львівську братську друкарню, в якій видав книгу Іоанна Златоустого «О священстві» (1614) та власні вірші «На Рождество Христа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа для утіхи православним християнам» (1616).

У 1615 р. П. Беринду, вже відомого на той час друкаря і перекладача, запросив архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький для літературно-видавничої діяльності, а саме для участі у підготовці видання книги «Анфологіон» (П. Беринда – автор передмови).

Восени 1619 р. разом із сином Лукашем та Степаном Бериндою (ймовірно, братом) переїхав до Києва і назавжди оселився в Києво-Печерській лаврі. Був головним друкарем, редактором і перекладачем у Києво-Печерській друкарні. У 1620 р. дістав від Єрусалимського патріарха почесне звання «протосингела олександрійського патріаршого пристола», а згодом став «архітипографом», тобто завідувачем друкарні. Памво Беринда був високоосвіченою людиною: знав церковнослов’янську, грецьку, латинську і польську мови. Належав до гуртка Балабанів, що об’єднував українських культурно-освітніх діячів 1-ї пол. ХVII ст. 

Найвизначніша праця П. Беринди, видана Києво-Печерською друкарнею, – «Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє» ─ перший друкований український словник (1627). Перевиданий у 1653 р. друкарнею Кутеїнського монастиря (біля м. Орша, тепер Республіка Білорусь) з передмовою І. Трусевича. В ньому бл. 7 тис. статей (бл. 5 тис. у 1-й частині, 2 тис. – у 2-й, у т. ч. бл. 1,4 тис. онімів) ─ загальних і власних назв переважно тогочасною церковнослов’янською мовою з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку XVII ст. Метою П. Беринди при складанні цього словника було відновити церковнослов’янську традицію літературної мови і цим протистояти наступові польського католицтва і польської культури. Словник відіграв велику роль у розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії.

 

Дата і час

21 листопада 2018 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9