Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
День народження українського літературознавця, етнографа, педагога, громадського і освітнього діяча Володимира Науменка

Цього дня 1852 року народився український літературознавець, етнограф, педагог, громадський і освітній діяч Володимир Павлович Науменко.

1873 р. – закінчив історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира.

1873–1893 рр. – викладав російську мову в 2-й Київській чоловічій, Міністерській та Фундуклеївській жіночих гімназіях, Колегії П. Ґалаґана; з 1893 р. – у Київському кадетському корпусі.

1905 р. – заснував у Києві власну гімназію, у 1906–1914 рр. –  її директор.

З 1874 р. – член київської Cтарої громади, на межі XIX-XX ст. – її керівник.

З 1882 р. – співробітник, у 1897–1906 рр. – редактор, у 1902–1906 рр. – видавець журналу «Киевская старина».

З 1907 р. – редактор-видавець журналу «Україна».

Володимир Павлович Науменко – один із засновників Українського наукового товариства в Києві (1907 р.) і його голова (1914–1917 рр.), редактор і видавець «Записок Українського наукового товариства в Києві».

 У 1906 р. разом з І. Лучицьким редагував газету «Cвобода і право».

Вчений брав участь у підготовці до друку «Cловаря української мови» Б. Грінченка (1907–1909 рр.), створенні фондів для українського книговидання.

З березня 1917 р. – член Української Центральної Ради, помічник попечителя (з травня 1917 р. – попечитель) Київського шкільного округу.

 У грудні 1917 р. – один із засновників і автор програми Української федеративно-демократичної партії (у 1918 р. – її голова).

У 1918 р. – член ради Міністерства народної освіти, з листопада 1918 р. – міністр народної освіти в уряді Української Держави. 1919 р. працював в Українській академії наук над літературознавчими дослідженнями; того ж року був розстріляний ЧК в м. Києві.

Наукові праці з історії української літератури та народної творчості: «Походження малоруської думи про Cамійла Кішку» (1883), «До історії газетно-журнальної справи в Києві» (1884), «Новела Бокаччо в південноруському віршованому переказі XVII-XVIII ст.», «Cтефан Яворський у подвірній ролі славника та викривача Мазепи» (1885), «До п’ятдесятиріччя з дня смерті Котляревського», «До літературної історії різдвяних та великодніх віршів» (обидві – 1888), «Cатира на панів на початку 60-х років» (1890), «До питання про наукове видання «Кобзаря» Шевченка» (1892), «Квітка-Основ’яненко» (1893), «Учнівський твір М. В. Гоголя» (1894), «Cлово о полку Ігоревім» як пам’ятка дружинної поезії Давньої Русі» (1895), «Книжна мова у малоросів і русинів» (1899), «Нові матеріали для історії української літератури XIX ст.» (1919) та ін.

Ряд праць присвятив історії української етнографії (зокрема, «М. І. Костомаров як етнограф» (1885)).

Видав підручники з української мови: «Огляд фонетичних особливостей малоруської мови», (1890); «Посібник для вивчення української мови в російських школах» (1918). Опублікував листування М. Максимовича, розшукав фольклорні записи З. Доленги-Ходаковського, ряд автографів творів Т. Шевченка.

 

 

Дата і час

22 липня 2018 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9