Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
День народження українського археолога, етнографа, мистецтвознавця, громадського діяча Миколи Біляшівського

24 жовтня 1867 року народився український музеєзнавець, археолог, етнограф, мистецтвознавець, джерелознавець, громадський діяч, академік УАН, почесний академік Української державної академії мистецтв Микола Федотович Біляшівський.

У 1877–1887 рр. навчався в 2-й Київській гімназії, у 1887–1891 рр. – на юридичному факультеті Київського, у 1891 р. – Новоросійського (м. Одеса) університету; у 1892–1893 рр. – вільний слухач природничого факультету Московського університету. Впродовж 1890 – 1900 рр. проводив археологічні розкопки на городищі Княжа Гора (Родня) біля м. Канева, в с. Ягонятині на Cквирщині (деревлянський могильник), на горі Киселівці в м. Києві, в селах Колодистому на Уманщині та Борисівці на Київщині (селища трипільської культури), в урочищі Остроння біля м. Ізяслава (ранньослов’янський могильник) тощо. У 1890-х рр. працював в архіві Міністерства юстиції в Москві. З 1893 р. – завідувач архіву управління Царства Польського в м. Варшаві; підтримував дружні зв’язки з бароном Ф. Штейнгелем, розробив програму його приватного музею в м-ку Городку на Волині, керував ним у 1895–1914 рр. У 1897 р. повернувся до Києва, редагував додаток до журналу «Киевская старина» («Археологическая летопись Южной России», 1899–1901 рр. ; у 1903–1905 рр. видавав його як окремий журнал). Брав участь у діяльності Київського товариства старожитностей і мистецтв зі створення міського музею; з 1902 р. – директор цього музею (з 1904 р. – Київський художньо-промисловий і науковий музей). Керував музеєм до 1923 р. ; зібрав для нього велику колекцію пам’яток народного мистецтва і побуту. Член численних наукових товариств (Церковно-археологічного, Історичного товариства Нестора-літописця, Товариства грамотності, Товариства охорони пам’яток, Одеського товариства історії і старожитностей, Московського археологічного товариства, Російського нумізматичного товариства тощо). У 1906 р. – член фракції автономістів-федералістів і Української думської громади в I Державній думі, у 1910-х рр. – член Українського клубу у м. Києві. У 1914–1916 рр. – уповноважений Імператорської Академії наук для охорони пам’яток культури в Галичині та Буковині. З 1917 р. – член Української Центральної Ради, голова Ради Центрального комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва в Україні. З 1918 р. – почесний академік Української державної академії мистецтв. У 1919–1923 рр. – голова і член Археологічного комітету УАН, у 1924–1925 рр. – Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАК). Член Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, Українського наукового товариства в Києві.

Наукові праці з археології і мистецтвознавства: «Могильник в урочищі Остроня поблизу м. Заславля Волинської губ» (1888); «Монетні скарби Київської губернії» (1889); «Княжа Гора», «Cліди первісної людини на берегах р. Дніпра поблизу Києва» (обидві – 1890), «Розкопки на Княжій Горі 1891 р.» (1892), «Розкопки на Княжій Горі 1892 р.» (1893); «Каталог українських старожитностей колекції В. В. Тарновського» (1898); «Чергові задачі археології Півдня Росії», «Розкопки на місці неолітичного поселення з керамікою домикенського типу» (обидві – 1900); «Наші національні скарби» (1918); «Досліди на городищі біля с. Борисівки» (1925) та ін. В оглядах археологічних досліджень 1899–1904 рр. започаткував подальшу програму розвитку української археології, акцентуючи на відборі пам’яток старовини не як творів мистецтва, а насамперед як пам’яток матеріальної культури. В останні роки життя працював над монографією про пам’ятки трипільської культури в с. Борисівці («Борисівське городище», незакінч. ; опубл. 1928). Як етнограф зібрав упродовж 1890–1917 рр. значну кількість українських народних пісень, загадок, прислів’їв та приказок, легенд, переказів, текстів вертепної драми; уклав українсько-російські діалектні словники волинських говірок; опублікував працю «Розповіді селян с. Пекарів про Т. Г. Шевченка».

 

 

 

Дата і час

17 жовтня 2018 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9