Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Дагмар Остржанська, директорка Чеського центру: «Сподіваюся, що 2012 року Міністерство культури Чеської Республіки та Міністерство культури України нарешті підпишуть договір про співпрацю»
Название (сокращённое отображение): 
Про діяльність Чеського центру в галузі культури на українських теренах

Чеський центр – це особлива інституція на культурній мапі України. Адже він виконує роль культурного аташе Чеської Республіки. Підтримка культурних індустрій, репрезентація чеського мистецтва, численні освітні програми, сприяння перекладацькій діяльності українських видавництв, спроби відкрити сучасну Україну для чехів – усе це завдання, які реалізовує у своїй діяльності Чеський центр. Про те, які проекти найближчим часом реалізовуватимуться цим осередком в Україні і якою є культурна політика Чеської Республіки, розповідає Дагмар Остржанська – директорка Чеського центру в Україні.

-  Пані Дагмар, Чеський центр в Україні виконує практично роль аташе з культури. Відтак які основні завдання складають вашу діяльність?

 - Справді, якщо ви звернете увагу на нашу назву, то вона звучить як Чеський центр при Посольстві Чеської Республіки в Україні. Фактично наш центр виконує дипломатичну функцію у сфері культури, адже в самому посольстві немає окремої посади культурного аташе. Питаннями культурної співпраці з іноземними державами ми й займаємося. З 1996 року у світі працює 22 Чеських центри, які найширше присутні в країнах Європейського Союзу. Окрім Євросоюзу, ми знаходимося в Україні, Росії, Японії та США. На мій погляд, це дуже ефективна форма побудови дипломатичних стосунків, адже керівник центру повністю курує питаннями культури в іноземній державі й не виникає жодних проблем із втіленням різноманітних проектів як на території держав нашої присутності, так і на рівні співпраці іноземних проектів у Чеській Республіці. При цьому, наш Посол пан Іван Почух  повністю сприяє тим проектам, які ми реалізовуємо, допомагає з логістикою, організаційними та адміністративними питаннями. Якщо говорити про Україну, то я завше притримувалася думки, що Київ й інші українські міста є особливими для нас. Історія, культура, освіта дуже тісно пов’язують наші народи. Відтак в Україні ми спостерігаємо великий попит на чеську культуру й мову. До речі, наш центр організовує навчання чеської мови, хоч це і не є нашим визначальним завданням. Проте нині ми надаємо освітні послуги, і вже з минулого року наші студенти мають змогу складати сертифікований іспит із чеської мови. Головна ж наша мета, я підкреслюю, це культурна співпраця.

- Серед тих культурних проектів, які вдалося втілити минулоріч, які, на ваш погляд, були особливими?

- Думаю, що одним із таких проектів, до якого ми долучилися – це щорічний фестиваль документального кіно Docudays. Стрічки, які розповідають реальні історії про права людини, для чехів є винятково актуальною темою. Минулоріч ми презентували стрічку Мартіна Маречека «Авто*Мат». «Авто*Мат» – це рука допомоги, проте насамперед люди мають допомогти собі самі. Щоб полюбити свій «простір», вони мусять зробити його місцем для життя, а не транзитним вокзалом. До речі, цей режисер у своїх фільмах говорить про духовних цінності, роль громади і людини, яка здатна змінити світ довкола.

 Окрім Маречка, Чехію на фестивалі представляв наш режисер Мірослав Янек, який увійшов до складу журі. Цьогоріч ми плануємо знову долучатися до Docudays.

На жаль, на сьогодні ми не маємо такого фінансування, щоб власноруч організовувати масштабні заходи, тому один із наших напрямів – це налагодження контактів із українською стороною, щоб у межах цих проектів презентувати чеську культуру.  Проте й окремі проекти ми ініціюємо.

-   З якими із них може познайомитися українська громада?

Це рік ми починаємо із персональної виставки знакового чеського художника Їржі Корнатовського «Медитація картиною». 19 січня в галереї «Botteha»  відбудеться відкриття виставки, на яку я й запрошую всіх, кому цікава сучасна картина живописного мистецтва Чехії. Більшість робіт Корнаторського пов’язано з медитативною атмосферою християнських монастирів, однак це не просто християнство, релігія, це пошук символу, естетики сучасності. Думаю, що ця виставка є дуже актуальною для українського глядача. Чесно кажучи, ми б хотіли більше виставляти чеських художників в Україні, однак, на жаль, галереї, особливо столичні, вважають виставки бізнес-проектом. Чеський центр може брати на себе всі витрати з логістики, проживання, перебування художника в Україні, однак платити оренду за галерею… Мені здається, що це не зовсім має відношення до культури.

До речі, поза Києвом, ситуація інша. Ми експонували роботи чеських художників у Чернігові, Мелітополі й Ніжині. І повірте, там інше ставлення до таких акцій, відчувається підтримка і партнерство.

Також 2012 року ми плануємо привести до України кілька фотовиставок. Нашим партером цього року є галерея Камера та організатори Чернігів Фото фест.

Ще один важливий проект – це вистава «Nord-Ost», присвячена подіям у Росії. Ми будемо презентувати її в рамках фестивалю Docudays.

- Для українців один із шляхів пізнання культури – це, звісно, література іншого краю. Однак нині видавці часто скаржаться на те, що їм не під силу викуповувати авторські права на іноземну літературу.

- Знаєте, 2012 року ми продовжимо проведення конкурсу для українських перекладачів. Минулоріч ми вже мали такий досвід. У перекладацького конкурсі молодих богемістів взяло участь 20 перекладачів, багато з них надіслали по два переклади. На конкурс учасники надсилали переклади оповідання Яна Балабана «Jsme tady: Oblak» і драму Вацлава Ґавела «Vernis??». До речі, перший твір готується до друку. А другий одержить 2012 року своє сценічне життя. Звісно, у питанні авторських прав ми надаватимемо максимальну підтримку українській стороні. До речі, окрім нашого конкурсу, щорічно Міністерство культури Чеської Республіки надає гранти для іноземних перекладачів для їхніх перекладів чеських авторів. На жаль, від України за всю історію гранту була лише одна заявка на 150 євро. Я планую навіть написати листа на українські видавництва й ініціювати їхнє зацікавлення у співпраці над перекладами.

Окрім всього, ми продовжуємо акцію «Літературна ніч». Це унікальна подія для чехів. Щорічно в один із днів у всіх містах Чехії і містах, де присутній Чеський центр відбувається нічне читання актуальної чеської літератури. До акцію долучені письменники, художники, громадські діячі, актори і т.д. В Україні ми провели також Літературну ніч, однак вона тривала лише до вечора – до закриття книгарні нашого партнера (Книгарня «Є»). Можливо, цього року нам вдасться продовжити нічне читання.

- Пані Дагмар, чеський бізнес досить потужно присутній на українському ринку. Чи плануєте ви долучати бізнесменів до культурних проектів центру?

- Це дуже актуальне питання. Минулого року завдяки нашому головному офісу у Празі була підписана угода про генеральне партнерство мережі Чеських центрів з торговельною маркою «Staropramen». Відтак з 1 січня 2012 року ця угода вступила в дію, а це означає, що окремі проекти фінансуватимуться за підтримки «Staropramen». Думаю, що нашого українського представництва це важлива угода, адже український ринок є пріоритетним для цієї торговельної марки. Ми ведемо переговори також зі “?koda Auto” про партнерство. Ці авто відомі в Україні, на них тут особливий попит і сподіваюся, що це сприятиме нашим партнерським стосункам. Зі свого боку, ми також ініціюємо проект на підтримку чеських дизайнерів інтер’єру. Так, ми надаватимемо приміщення для виставок їхніх робіт, що допоможе їм у просуванні своїх ідей на український ринок.

- Ви вже зазначали, що Україна й Чехія, особливо у 20 столітті, мали надзвичайні зв’язки. Чехія стала притулком для багатьох українських політиків, митців, громадських діячів у часи тоталітарної системи. Однак чи сьогодні пересічний чех цікавиться Україною?

- Мені важко бути стовідсотково об’єктивною (посміхається – ред.), адже я закінчувала  університет Mасарика в Брно і за фахом є україністкою, тому особисто завжди цікавилася й вивчала українську історію, культуру, літературу. На жаль, для більшості моїх співгромадян Україна залишається маловідомою. Навряд чи кожен знає про історію університету в Подєбрадах чи діяльність Українського Товариства Прихильників Книги в Празі. Окрім того, сучасна українська культура практично не присутня в нашому просторі. Навіть ходить такий жарт, що українські художники малюють лише «Захід сонця на Карловому мосту». Звісно, це неправда, однак таке враження складається, тому що не виставляються українські художники на поважних мистецьких проектах у Чехії. Хоча організатори різних конкурсів і фестивалів завжди прихильно ставилися до України і чекають на заявки від українських митців. Мені здається, що є певний брак інформації в української громади щодо тих подій, які відбуваються в Чехії. У свою чергу ми намагатимемося будувати мости між чеською та українською культурами, тому максимально інформуватимемо про актуальні події культурного життя Чехії на своєму сайті, а також у спільноті фейсбуку.

- Пані Дагмар, для України одним із актуальних питань залишається відсутність меценатської підтримки культурних проектів. Як це питання розв’язане в Чеській Республіці?

- Перш за все, мушу сказати, що після нашої революції у Чехії народилося справжнє громадянське суспільство. Це стосується всіх аспектів соціального й культурного життя нашої держави. Кожен відчуває відповідальність за своє майбутнє, тому підтримка культури – не лише питання держави, а й кожного громадянина. Сьогодні на законодавчому рівні існують податкові пільги для тих підприємців, які фінансують культурні проекти. Однак, окрім цього, у нас розвинений громадський рух, який часто опікується питаннями культурних індустрій. У сусідній державі – Словаччині – існує закон, що дозволяє підприємцеві обрати позиції, на які витрачатимуться його податки. У нас ще немає такої форми співпраці бізнесу й держави, але думаю, що це питання часу.

- Нещодавно я спілкувалая з колегою, який переїхав до Чехії. Він поділився враженнями, що чехи дуже чуттєві до власної культурної ідентифікації. І хоч живуть в Євросоюзі не забувають про свої колені, традиції тощо. Чи правда це? Й у чому секрет такої самосвідомості?

- Нашому народові упродовж багатьох історичних періодів доводилося зберігати свою ідентичність, відвойовувати її. Тому, перебуваючи в мультикультуральному світі, ми не можемо відмовитися від власної ідентичності. Навіть зараз, коли відкриті кордони. Досвід Євросоюзу позитивний, бо молоді люди можуть подорожувати, одержувати новий освітній досвід, проте вони завжди здають, що їхній дім – це Чехія.

- І на останок: які ви маєте побажання, проекти, які хочеться особливо втілити 2012 року?

- Звісно, ми маємо багато планів на рік 2012. Додам, що більшість проектів плануємо втілювати комплексно, тобто залучати чеську сторону до широкої презентації нашої культури в Україні. Головна моя мрія і мета – це підписання довгоочікуваного Договору про співпрацю в галузі культури між міністерствами культури України таЧехії. Це значно пожвавило культурний обмін між нашими державами.

 Спілкувалася Ірина Плехова

 

 

 

 

 

Дата і час

16 грудня 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9