Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01
Анн Дюрюфле, культурний аташе Франції в Україні: «Наша робота в Україні – це не лише показати сучасне мистецтво Франції, а й стимулювати культурний діалог»
Название (сокращённое отображение): 
Про українсько-французькі проекти у розмові з культурним аташе Республіки Франція Анн Дюрюфле

Французька весна в Україні, численні концертні програми та кінопокази, організовані Французьким інститутом, програма «Сковорода», що сприяла появі багатьох перекладів з французької на українську – ці та багато інших проектів допомагають пересічному українцеві побачити мистецьке обличчя сучасної Франції. Анн Дюрюфле погодилася розповісти про проекти на наступний рік, а також про особливості культурної політики у Франції.

- Пані Анн, в Україні протягом останніх років ми спостерігаємо помітне пожвавлення інтересу до культури сучасної Франції. Не останню роль у цьому процесі відіграють Ваша діяльність та робота Французького інституту. Як вдалося підняти усі ці проекти?

- Мені здається, що, незважаючи на помітні досягнення, ми б з радістю реалізовували значно більше проектів. Звісно, для цього потрібно мати не лише бажання та можливості з нашої сторони, а й підтримку й партнерство з українського боку. Не можу сказати, що в Україні легко працюється. І я це розумію, адже українські культурні інституції доволі пасивні. Причина: низький рівень фінансування й самоорганізації. Тому особливо приємно, коли в Україні народжуються, зазвичай завдяки приватній ініціативі, цікаві сучасні проекти. До прикладу, Гогольфест. Знаєте, коли я вперше потрапила в Арсенал на покази, то мене не полишало відчуття: «Нарешті, Україна відкрита до культурного діалогу з Європою. Це цікавий мистецький простір – живий, молодий, активний. Це не так, коли ти приходиш у зал філармонії чи театру і не відбувається діалогу з музикантами чи акторами». Саме тому, переконана, що відновлення цьогоріч фестивалю має важливе значення для просування української теми в сучасний європейський культурно-інформаційний простір. І звісно, ми братимемо участь у цьому процесі.

Що ж до власне наших проектів, то безперечно така подія, як Французька весна в Україні вимагає щорічної підготовки з нашого боку. Ми практично живемо нею, адже і бюджет, і забезпечення організації, і власне програма вимагають значних зусиль. Погодьтеся, бюджет такого заходу сягає ста тисяч євро. У зв’язку з тим, що і наші бюджети, в силу економічної ситуації, зменшуються, ми навряд чи могли продовжувати робити такі грандіозні події, якби не наші меценати й спонсори. Мова йде, у першу чергу, про УкрСиббанк BNP Paribas Group. 2012 року він знову нас підтримає, і я переконана, що на Софійській площі кожен, хто завітає, переживе дивовижний вечір французької культури.

- З-поміж тих українських подій, що заявлені організаторами на 2012 рік, які для Вас є пріоритетними щодо співпраці?

- Насамперед нам цікаво подивитися, як заявить себе Перша Київська міжнародна бієнале сучасного мистецтва Arsenale 2012. Взагалі приємно, що в Мистецькому Арсеналі зазвичай мають місце амбітні проекти. Думаю, що для України це важливо. За останні роки ми стали свідками народження нових візуальних проектів, появі нових галерей, однак бієнале – це справді потрібна сторінка в мистецькому житті України. Окрім того, ми, як і раніше, будемо підтримувати кінофестивалі – «Молодість» та Одеський міжнародний кінофестиваль. Це масштабні міжнародні події, тому коли ми підтримуємо їх на своєму рівні, до України починають ставитися з цікавістю й прості європейці. Важливо, щоб таких подій було більше.

- А щодо власне Ваших проектів?

- 2012 рік для планування досить непростий (посміхається), адже усьому виною – Євро 2012. На цей період навряд чи ми плануватимемо якісь великі заходи. Звісна річ, для України це пріоритетна подія, як і для всіх шанувальників футболу, однак погодьтеся, у цей період серйозних подій не варто робити. І все ж, ми дуже сподіваємося, що нам вдасться домовитися з українською стороною про експозицію «Живопис Нормандії». Організаційно це непростий проект. Боюся, що бюджет його не значно поступатиметься Французькій весні. І все ж на часі, щоб Національна художній музей України прийняв таку експозицію.

- Пані Анн, кілька разів у нашій розмові вже зачіпалося питання фінансування. Скажіть, будь ласка, чи змогли Ви налагодити співпрацю з французьким бізнесом, який присутній на українському ринку і чи мають певні пільги ці меценати у себе вдома, підтримуючи Ваші проекти в Україні?

- У Франції вже давно діє закон, який допомагає бізнесу якнайтісніше працювати з державними інституціями над розбудовою культурного простору. Що ж до пільг для них в Україні, боюся, що вони не можуть користатися з них в межах іншої держави. Однак підтримка культури за кордоном – це швидше іміджеві справа, адже так компанія може створити образ соціально відповідального партнера. Так, усі бізнесмени, які нам допомагають складають своєрідний Клуб прихильників Французького інституту. І це почесна справа. Окрім того, рекламні можливості наших заходів можуть стати в нагоді для просування свого бізнесу на український бізнес. Згадайте бодай Французьку весну. Усі ті відвідувачі на Софійській площі чи Співочому полі не могли не помітити присутності УкрСиббанку BNP Paribas Group. А це гарний рекламний хід.

- Для багатьох українців французька культура викликає захоплення: унікальний театр, особливий почерк кінематографу, своєрідна література, при цьому відкритість суспільства на засвоєння нових традицій інших народів... Завдяки чому, на Ваш погляд, це стало можливим? Як французи забезпечили власну ідентичність у культурному діалозі?  

- Знаєте, це питання дуже цікаве. Я думаю, що поняття культури не обмежується ідентичністю лише однієї нації. Воно надзвичайно відкрите. Сьогодні французька культура почасти є витвором культури тих громадян Франції, які, наприклад, походять з африканського континенту. Відтак у Франції сьогодні присутнє культурне різноманіття, яке відчувається в сучасній музиці, танці, театрі тощо. Я не вважаю, що цих процесів потрібно боятися, навпаки – таке перехрестя культур народжує нові жанри, збагачує наш особистий досвід, водночас робить нас толерантними. Культура має підживлювати і сама живитися, якщо ви зачинятимете вікна і двері й не знатимете, що відбувається надворі, навряд вам вдасться бути актуальним нині. Тому не варто боятися культурних взаємин, перегуків, запозичень тощо.

- У Франції налічуються сотні фестивалів, щомісяця проходять важливі виставки, гастролі театрів. Як вдалося налагодити таке активне мистецьке життя не лише в столиці держави, а й у маленьких містечках?

- Звісно, це державна політика, що формувалася з часів Шарля де Голля, який створив перше Міністерство культури. Ця політика була скерована на розбудову культурного життя Республіки. Основним стимулом стало те, що влада вирішила виділяти один відсоток від усього бюджету на культуру. Поступово з’явилися культурні центри, театри, галереї, кінотеатри. Усе ожило. І тепер, коли вже зменшуються видатки на культуру (і навіть не діє правило одного відсотка від всього бюджету), культурні процеси не спинити. Коли я приїжджаю до Парижа, то ладна відвідати не одну або дві виставки, а до десяти експозицій. Адже це не просто виставки невідомих художників, ні! Це проекти міжнародного значення.

- Пані Анн, одне з актуальних питань нині це ваші зв’язки з Французьким інститутом. Скажіть, будь ласка, чи це  окрема інституція, не підпорядкована Посольству Франції?

- Дякую за запитання. У Франції нині відбувається реформа. З січня місяця я стала водночас директоркою Французького інституту. Його бюджет є частиною державного бюджету Франції . Переконана, що це позитивний крок, адже відтепер буде легше координувати нашу співпрацю в Україні. Навіть, сподіваюся, це допоможе в пошуку українських партнерів, що є ключовою позицією нашої діяльності тут.

- І на останок, чи викликає інтерес українська культура у Франції? І що потрібно, аби пожвавити цей діалог?

- Знаєте, для цього в Україні бракує масштабних міжнародних проектів. Якщо ми привозимо на Гогольфест свій театральний колектив, то це водночас є можливістю для українських колективів потрапити на фестивальні майданчики Франції. Дуже важко організувати гастролі до Франції, якщо французькі організатори не бачили українського продукту. Тому, на моє глибоке переконання, українська влада повинна допомагати в усіх приватних ініціативах. І те, що київська мерія висловила зацікавлення допомогти Гогольфесту, це має сприйматися не як окрема участь в окремому проекті, а як відкриття завіси перед європейською культурною спільнотою. Я переконана, що Україні може бути цікавою у Франції. І кожен переклад українського письменника (наприклад, готується до друку ще один роман Андрія Куркова, який практично є неофіційним послом української культури у Франції), кожні гастролі театру чи музичного колективу, кожна виставка українського художника закладає гарні зв’язки для нашого діалогу.

Спілкувалася Ірина Плехова                          

 

Дата і час

16 грудня 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9