Світлини

Фото з важливих культурних подій

Далі>>

Аналітика

Про все важливе на культурному ринку України та за її межами

Далі >>

Авторизація

     
 
 
     
     
 
 
     
     
 
 
     
 
 
Якщо у Вас є новини про події культурного життя України і Ви прагнете оперативно поділитися ними зі світом, надсилайте їх на електронну адресу info@i-pro.kiev.ua, або телефонуйте на номер гарячої лінії (098)970-75-01

Національна телекомпанія провела перший етап відбору учасника від України для участі у пісенному конкурсі «Євробачення 2011», який пройде у травні наступного року в Німеччині. Як і очікувалося, все пройшло «красіва» та «глямурна».

Біля виходу зі станції київського метро «Гідропарк» на стіні підземного переходу дбайливо скотчиком приліплений листочок зі стрілочкою вказував напрям до омріяного: «Кастинг «Євробачення-2011». Йду за вказівничками наліпленими на кіоски, дерева, стовпи повз незаконні забудови, купи сміття, запарканені піски київських пляжів. Аж гульк – відразу за смородом туалету типу «сортир», позначеного на плані літерами «ме» і «жо», починається елітне життя: паркан, вхід, обшук, філіжанка поганенького чаю за ціною кілограму не дуже поганенького, тяп-ляп пофарбовані стіни конструкцій (здогадуюсь: вночі не видно!) й інші атрибути українізованого глямуру. Стає цікаво: якщо вітер дме від «залишків СРСР», що за декілька метрів, в потрібному напрямі офіціянти з аерозолями бігають… чи як? Допоміжні автобуси та автобус ПТС посеред десятків чорних авто перед клюбом вказують на готовність телевізійників «творити».

Продовжить наш проект про культуру незалежної України думки 19-річної Олі Прокопчук та її співбесідників – відомих українських журналістів, музикантів, людей, за якими вже давно закріплений статус інтеліґентної «бунтарської» свободи. Отож нагадаємо запитання:

1.            Що варто змінити, аби культура української незалежної держави могла повноцінно розвиватися?

2.            Які культурні бренди, створені за часів незалежної України, здатні нас ідентифікувати і в українському, і у світовому просторі?

До Дня незалежності України Інформаційна агенція культурних індустрій ПРО здійснила спеціальний проект. 19-річні українки поспілкувалися з відомими українськими діячами культури, які відповіли лишень на два запитання:

1.           

Що варто змінити, аби культура української незалежної держави могла повноцінно розвиватися?

2.           

Які культурні бренди, створені за часів незалежної України, здатні нас ідентифікувати і в українському, і у світовому просторі?

Сьогодні ми познайомимо вас з першими трьома коментарями і першими роздумами юної журналістки  Юлії Апситис.

Чому цей проект став для нас цікавим? Все просто. 19-річні юнки – віку нашої незалежної держави. Часто їхні судження, їхній погляд на світ, їхні оцінки викликають більше критики, аніж схвалення. Вони роблять багато помилок, вони слухають неякісну музику, погано орієнтуються в тенденціях розвитку сучасної культури, а їхніх похід в галерею спричинений швидше модою, аніж знанням… Усе це так, проте вони молоді, талановиті, сповнені енергії і позбавлені досвіду іншої держави. Для них Україна завжди була незалежною. Разом із нею вони виростають, разом навчаються, разом відбирають, у що вірити, з ким прямувати по життю, до чого прагнути. Тож знайомтеся. 19-річні про культуру 19-річної незалежної України.

В Україні започатковано нову професійну премію. Вона носитеме назву “Золотий шпиль” і буде вперше вручена за підсумками 2010 року  за найбільш знокові технічні рішення та здобутки в царині українського телевізійного виробництва. Зазначимо,що за більш ніж семидясятилітню історію українського професійного телебачення подібна відзнака започатковується вперше. Позмагатися за отримання сріблястої золотавої статуетки, яка стилізовано зображує телевізійну вежу та хвилі,що линуть в ефір, зможуть як окремі вітчизняні фахівці так і колективи та спеціалізовані фірми. Саме ті хто, як правило, знаходяться “за кадром” творення телевізійної картинки: біля пультів та моніторів, посеред сплетіння дротів, поблизу гудучих пристороїв та розмаїття антен. Саме ті, хто розробляє, інсталює та примушує надійно працювати складні телевізійні апаратні та пересувні телевізійні станції, оптичні присторої, надсучасні компьютерні програми,тисячі світлових приладів і багато чого іншого.

Знову залунало словосполучення “суспільне телебачення”. Пішли столи, засідання, спроби обговорень. Чи пішло те все кудись в інший бік?

 Нове керівництво Україною запропонувало побудувати в державі суспільне мовлення. Телевізійне та радійне. Зведені до однієї купи під назвою “Національне суспільне телебачення і радіомовлення (далі - НСТР).” Вперше про це заговорили на засіданні новоствореної Гуманітарної ради при Януковичу. Членам гаманітарної ради навіть роздали текст Концепції створення сусупільного мовлення в Україні. Що нового в цьому документі  у порівнянні із уже запропонованими проектами створення суспільного мовлення в нашій державі?Чи продемонстровано оригінальні підходи? Можливо інша стратегія? Практично нічого нового окрім абревіатури “НСТР”. Взагалі склалося враження, що текст готувався бігом та тишком-нишком. “Бігом” тому що маємо багато суперечностей та недомовленостей.”Тишком-нишком” тому, що авторів документу громадськість не знає і досі. А дійсно – навіщо? Нова влада або окремі її представники ніби намагалися комусь довести, що і без “цих” і  без “отих” можуть обійтися! До закритого попереднього обговорення та творення “Концепції...” не було залучено низку авторів попередніх оприлюднених концепцій створення суспільного мовлення в країні. Можливо саме тому посеред них виникла думка в той або інший спосіб долучитися. Форма була обрана стандартна – круглий стіл. Організаторами виступили члени Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення. Мене подія зацікавила тому,що думав побачити і задати кілька запитань авторам “Концепції...” Не склалося - в залі були присутні тільки уже знані медіафахівці та представники, як вони себе називають “галузі”. Тоб то - практично всі “недопущені”. Їх думки з 2005 року багато-багато-багато-багато разів були оприлюднені : “...на базі НТКУ”, “скоротити”, “ніякої реклами”,”не можна фінансувати з бюджету”, “європейські стандарти мовлення”, “як будемо обирати нагалядові ради...”

19-тий День народження молодої, але історично досвідченої держави, яка вчиться на власних помилках. Святкуватимемо. Звісно! Але з під чиїми прапорами, з якими національними атрибутами? Хотілося б мати однозначну відповідь. Проте це питання викликає знову дискусії.

Так, до «Дня народження» телеканал Інтер приготував глядачам незвичайний подарунок – проект, який умовно назвали «Ми різні, але ми єдині». У проекті представлені переклади гімну України на мови 14 найчисленніших національних меншин.

Важко уявити собі такий креатив від телевізійників США чи Росії.

Як можна передбачити вплив такого експерименту? Своїми думками з приводу  «святкового» проекту поділилися видатні українські діячі культури.

Переглянув міжнародний конкурс «Новая волна-2010». Відразу пригадався велеченький такий рекламний банер в київському метро. Банер запрошував на перегляд  того конкурсу на одному із загальнонаціональних вітчизняних телеканалів. На ньому все було яскраво, інформативно та заманливо. От тільки одне викликало іронічну посмішку – унизу у куточку манюсіньким таким шрифтиком красувалося: «Нова хвиля». Переклад, для аборигенів, щоб не сплутали що до чого!

Кожен конкурс, тим більше той який зве себе міжнародним, в той чи інший спосіб себе у світовому шоу-бізі позиціонує. Телевізійний музичний конкурс в Юрмалі має давні, ще радянські перебудовчі традиції. Після повернення Латвії незалежності маленька прибалтійська країна подібний конкурс сама підіймати чи то не змогла чи то не захотіла. У ХХІ столітті він підпав під тотальний вплив російського шоу-бізу, точніше російської пісенної тусовки. Це наклало відчутний відбиток та доволі точно його позиціонувало – такий собі щорічний сходнячок для публіки з Брайтон-біч. Тільки «біч» був обраний дещо інший – поближче до місця розташування тусовки. Таке позиціонування, до слова, забезпечує для українських учасників даного конкурсу і стабільне, хоча доволі специфічне, фінансування. В Україні вже навіть з’явилися такі собі «паставщікі імператарскага двара» - діячі місцевого шоу-бізу, які багато років спеціалізуються саме на отриманні і засвоєнні спонсорських коштів для виступів саме на цьому конкурсі.

Було багато галасу. Багато пустопорожніх і публічних обіцянок: з друкованих та електронних  сторінок, на радіохвилях та з блакитних екранів. Пригадуєте: «Відразу після закінчення Євробачення в Осло НТКУ оголосить про проведення відкритого загальнонаціонального відбору». Ну і що...Ні тріпотіння ще триває: «увійшли в десятку кращих...», «якщо відняти нуль...», «кількість переглядів в інтернеті»  і т.д., і т.п. Вечірки на честь «успішного виступу», напевне, будуть тривати і надалі – а от якось з офіційною інформацією щодо «чергового чесного відбору» не склалося... А подумати є над чим.

Олександр Власюк, більш відомий як казкар Сашко Лірник, є вагомим рушієм літературного процесу в Україні, а також постійним учасником різноманітних фестивалів. Казки Сашка стали окремим напрямком в  українській аудіо-літературі. Його розповіді завжди прикрашені насиченим звукорядом, а самі сюжети є або абсолютно вигаданими, або побудованими на основі старих народних казок.  Нині Сашко задіяний у роботі над двома проектами: мультсеріал «Моя країна – Україна», що створюється за його сценарієм, та народний український фільм «Чорний козак». Саме про ці проекти розмовляли кореспондентка ПРО і Олександр Власюк. 

Нещодавно один із найбільш знаних у музичному житті Європи виробників духових інструментів Вальтер Пюхнер відсвяткував своє 80-річчя. Читачі Інформаційної аґенції культурних індустрій мають змогу сьогодні познайомитися з непростим, однак цікавим, заворожуючим життям Вальтера та поринути в особливий вир творчості.

Національна телекомпанія України присвятила один із своїх прайм-таймів подіям фіналу 55-го за ліком міжнародного телевізійного пісенного конкурсу «Євробачення-2010», який пройшов в норвезській столиці Осло.

Український телеглядач мав смогу спотерігати за авколоєвровізійними подіями в ефірі Першого національного в різних програмах – новинах, ток-шоу, показах відеозаписів попередніх конкурсів. Уважні спотерігачі доволі швидко зрозуміли,що мають справу з двома типами телебачення. Перший: світового рівня якості і інтелекту – його пропонують європейські телевізійники. І другий: дрібненький, навколотусовочний та «мєстєчковий» – у виконанні нового керівництва Національної телекомпанії.

У Харкові 28 травня відбувся відбірковий конкурс фестивалю «Мазепа-фест». 9 гуртів зі Сходу України взяли участь у змаганні. Цьогоріч організатори об’єднали конкурс і опен-ейр першого харківського фестивалю альтернативної музики «Євшанзілля». Ім’я фесту дала однойменна пісня полтавського гурту Транс-формер. Назву чарівного зілля  носить й збірка української альтернативи. Цього року на вітчизняному музичному ринку з’явилася вже четверта частина «Євшанзілля». Диски на фестивалі безкоштовно діставались активним слухачам. Гурти ж, які виступали у другій частині фестивалю, зокрема, Транс-формер та Папа Карло, зіграли матеріал, що увійшов до четвертого «Євшанзілля».  Дата проведення восьмого фестивалю Мазепа-фест поки невідома. Втім, за словами соліста гурту Транс-формер, який входить в склад оргкомітету фестивалю Валерія Мельника, місце проведення дійства зміниться. З полтавського Співочого поля, де традиційно відбувався  Мазепа-фест, концерт проведуть біля Білої альтанки.  

Чи не найважливішою подією останнього часу в сфері розвитку культурної журналістики в Україні можна вважати нещодавній міжнародний практикум для українських ЗМІ «Від багатокультурного бачення до міжкультурного діалогу», що провела Рада Європи на Одещині. З 18 по 21 травня в оздоровчому комплексі «Чабанка» перед представниками центральних та регіональних ЗМІ, а також видань національних меншин в Україні постала можливість спільної роботи з підготовки репортажів та інноваційного висвітлення питань міжкультурних зв’язків та дискримінації в Україні.

Название (сокращённое отображение): 
Про меценатство і благодійництво від Олександра Прогнімака

Спільно з відомим бізнесменом Сергієм Тарутою, Олександр Прогнімак заснував фонд «Арт-Інвест», який займається поверненням предметів культури та мистецтва в Україну.

У 2009  році започаткував громадську організацію «Клуб меценатів», основною метою діяльності якої є відродження та збереження національних культурних традицій, а також сприяння розвитку української культури та мистецтва.

Крім того, Олександр Прогнімак є засновником «Алекс Арт Премії», що присуджується в сфері культури, мистецтва та освіти. За власними ескізами побудував церкву в Чапаєвці (м. Київ).

Ставлення суспільства до дітей з особливими потребами говорить про духовний рівень розвитку країни. У світі створені спеціальні механізми адаптації цих людей до суспільства. В Україні ж для цього роблять лише перші кроки. Хоча для дітей з діагнозом даун, шизофренія, аутизм, дцп в Україні й функціонують спеціалізовані дитячі будинки, але рівень позашкільної та психологічної роботи в них  низький. Побувавши в інтернатах для дітей  з особливими потребами, команда творчого проекту громадської організації «Сіяння» та їхній керівник Олексій Севрук  виявили, що серед цих дітей є надзвичайно обдаровані. Дитячі малюнки Олексій Севрук показував професійним художникам і ті лише підтверджували його думку. Тож було вирішено створити Центр Мистецтв. 

Саме таку думку висловив в ексклюзивному інтерв’ю ПРО відомий турецький композитор і співак, за ініціативи якого нещодавно в Національній опері відбулась світова прем’єра турецької музичної програми «Містична любов». Піч час концерту українські глядачі та запрошені гості іноземних представництв в Україні поринули у світ справжньої турецької музики та співу. Пан Мустафа переконаний, що Туреччина та Україна мають серйозні підстави для культурного співробітництва, як євразійські країни, оскільки, на думку музиканта, термін придатності Європи – вже плине.

Кожного року Україна відправляє у будинки для пристарілих або психіатричні лікарні близько 600 підлітків – «дітей з особливими потребами» (синдром дауна, легка форма шизофренії, аутизм, дцп, тощо).  Саме таким чином державна система «вирішує» проблему соціальної адаптації випускників дитячих будинків – дітей, яких цивілізований світ визнав «альтернативно-обдарованими».


«...Щастя велике для митця торкнутись піснею до серця людей, нести їм душу свою, надихати до праці, до радості життя... Несіть же їм пісні, що славлять і минуле, і сучасне нашого чудового українського народу. Нехай вам щастить!»

Борис Гмиря

 

 

Дніпропетровськ відомий далеко за межами України як один з найбільших індустріальних та наукових центрів. Поряд із цим тут проводяться десятки мистецьких заходів, що сприяють збагаченню духовних надбань.

Про унікальну історію заснування та розвитку ансамблю. Про те, як світові імпресаріо заробляють на українській культурі, а українська держава «економить економіку». Про найкращого президента та міністра для культури в історії ансамблю Вірського. І про те, чому за 18 років незалежності українське обличчя у їхньому танці побачили мільйони глядачів 40 країн світу, а Україна спромоглась на організацію лише 5 турів ансамблю. Про все це кореспондент ПРО дізнався в ексклюзивному інтерв’ю з керівником ансамблю Героєм України Мирославом Вантухом.

 Учора, 25 березня, за підтримки Посольства Республіки Кіпр в Україні у Великому залі Національної музичної академії всесвітньо відомий грецький соліст Маріос Франгуліс разом із Джорджем Перрісом у супроводі Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України (диригент – Володимир Сіренко) представили програму «Середземна душа» . Основну частину музичної програми складали твори відомого кіпрського композитора Васоса Аргірідіса, який виступив і художнім керівником проекту. Інші пісні концерту – культурна спадщина Греції у піснях М. Теодоракіса, М. Хадзидакіса, а також дещо з англійських мюзиклів та світової класики. Музичну програму Кіпру присвятили коханню до жінки та любові до життя.

«Моє серце – відкрите, моя душа – чиста, мої мрії – збулись. Я знайшла справжнє мистецтво, я знайшла справжнє кохання!!!» - сповідається жінка, якій присвячено концерт.

 

Дата і час

16 грудня 2017 року

Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
 
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9